Картопля давно заслужила собі славу цінної продовольчої, кормової та технічної культури. Найбільше картоплі вирощують у Лісостепу та на Поліссі, де умови для неї найсприятливіші. Картопля нормально переносить кислу реакцію ґрунту, оптимальним значенням для неї pH = 5-6. На ґрунтах, що потребують вапнування, картопля відзначається позитивною реакцією на внесення повільно діючих вапнякових матеріалів, щоправда у помірних дозах. За умов внесення повної норми вапнякового матеріалу картоплю може вражати парша, яка значно знижує її продовольчу та товарну цінність.

Коренева система рослин картоплі погано розвинута й розташовується здебільшого в орному шарі ґрунту. У середньостиглих та пізньостиглих сортів вона проникає трохи глибше, аніж у ранньостиглих. У перший період розвитку важкорозчинні поживні речовини з ґрунту погано засвоюються кореневою системою картоплі. Це обумовлює покращену реакцію вирощування картоплі на внесення добрив.

Для хорошого росту та розвитку картопля потребує набагато більше елементів живлення, аніж льон та зернові культури, проте менше, аніж кормові коренеплоди та цукрові буряки. Зі 100 ц/га врожаю картоплі та потрібної для цього кількості бадилля виноситься 40-60 кг азоту, 15-20 кг Р2О5, 60-80 кг К2О та близько 18 кг Mg. Тоді як у одній тонні картоплі знаходиться близько 2 кг Р2О5, 4 кг N та 6 кг К2О.

Протягом процесу вегетації картоплі поглинання фосфору, азоту та калію проходить нерівномірно. Найбільшу кількість цих елементів картопля споживає під час цвітіння та бутонізації, у цей час відбувається найбільший приріст надземної маси картоплі. Під час бульбоутворення елементи живлення, що були поглинуті рослинами, витрачаються ними на формування бульб та їх ріст. До часу збирання врожаю бульби картоплі накопичують 90% азоту, 90% фосфору та 96% калію від загальної їх кількості у біомасі.

Щоб утворилось добре розвинуте бадилля картоплі у відповідний час вкрай потрібне підвищене азотне живлення. Проте варто враховувати, що однобічне та надлишкове живлення азотом після процесу цвітіння спричиняє активний ріст бадилля, але затримує транспортування вуглеводів у бульби картоплі, а також гальмує накопичення у них крохмалю. Малі дози азотного добрива пригнічують розвиток бадилля та затримують поступлення у рослину калію та фосфору.

Упродовж першого періоду вегетації картопля має бути забезпечена оптимальним фосфорним живленням. Достатнє живлення фосфором покращує розвиток бульб, збільшує їхню стійкість до враження паршею та механічними пошкодженнями, збільшує кількість бульб середнього розміру у врожаї.

Достатнє живлення калієм має для вирощування картоплі важливе значення під час формування бадилля та утворення й росту бульб. Оптимальне живлення калієм підвищує рівень крохмалю у бульбах та збільшує їх стійкість до ушкоджень, також підвищує лежкість бульб та зменшує рівень розчинних вуглеводів у них. Якщо калійне живлення було достатнім до періоду бутонізації, то його зменшення у подальші періоди не матиме істотного впливу на врожай картоплі, адже під час старіння бадилля проходить транспортування калію у бульби картоплі, що повністю забезпечує їх потребу у цьому елементі живлення.

Вагоме значення на формування врожаю картоплі має магній. Він характеризується позитивною дією на синтез крохмалю та стимулює бульбоутворення. Достатнє живлення магнієм нівелює негативний вплив надмірного азотного живлення. Дефіцит магнію особливо відчутний на ґрунтах з легким гранулометричним складом.

Через те, що коренева система картоплі слабо розвинена, а поживні речовини у великих кількостях нагромаджуються у врожаї, картопля має підвищену реакцію на внесення добрив. На взаємодію добрив та врожаю значною мірою впливає родючість ґрунту, його гранулометричний склад, особливості агротехніки та сорти картоплі.

Картопля має позитивну реакцію на внесення органічних добрив, адже потреба у елементах живлення на початку вегетації не є значною, проте потім поступово підвищується. Максимуму вона досягає у липні-серпні, коли поживні речовини з добрив майже вичерпані картоплею. Завдяки внесенню органічних добрив картопля забезпечена поживними речовинами протягом усього періоду вегетації за рахунок поступової мінералізації органіки. Органічні добрива містять співвідношення елементів живлення, що відповідає біологічним особливостям картоплі. Картопля добре реагує на внесення гною на усіх типах ґрунтів, проте найбільші прирости врожаїв завдяки гною спостерігають на дерново-підзолистих ґрунтах, зокрема на супіщаних та піщаних, на яких внесення органічних добрив є обов’язковим, адже без них практично не можливо отримати високий врожай картоплі.

Найкраща окупність гною врожаєм спостерігається при внесенні його у нормі 30 т/га. При внесенні гною у більших дозах прирости врожаю також збільшуються, однак окупність органічного добрива зменшується. Якщо у господарстві наявні достатні обсяги гною, його норму можна збільшувати до 45-60 т/га. Ефективність органічних добрив знижується з підвищенням родючості ґрунту. Середньою дозою органічних добрив під картоплю є 50-60 т/га на опідзолених та дерново-підзолистих ґрунтах Полісся, 40-50 т/га – у районах Лісостепу зі стійкою зволоженістю та 20-35 т/га – у зонах недостатнього зволоження.

Проте варто зважати, що найкращі врожаї під часи вирощування картоплі отримують завдяки грамотному поєднанню органічних та мінеральних добрив. Половина норм мінеральних та органічних добрив забезпечує вищі прирости врожаю, аніж внесення повної норми мінеральних добрив чи повної норми органічних добрив. Найефективнішим поєднання мінеральних та органічних добрив буде при внесенні слаборозкладеного гною на дерново-підзолистих ґрунтах. Таким чином мінеральні добрива забезпечують картоплю поживними речовинами на початковому етапі вегетації, а органічні – у наступні терміни. Дерново-підзолисті ґрунти із середнім вмістом калію потребують внесення повного мінерального добрива у поєднанні з гноєм, або азотно-фосфорного добрива, або ж лише азотного, адже рослини використовують більшу кількість фосфору та калію у перший період, а згодом – більше азоту.

Залежно від сорту картопля краще реагує на мінеральні добрива, аніж інші культури. За реакцією на мінеральні добрива, зокрема на азотні, сорти картоплі поділяються на ті, що реагують на дозу азоту понад 100 кг/га й ті, які реагують на дозу більше 60-80 кг/га. Це треба враховувати при внесенні під картоплю азотних добрив.

Під традиційні сорти картоплі рекомендують вносити N60–90Р60–90К60–90 на дерново-підзолистих ґрунтах та N60–90Р60К60–90 – на темно-сірих, сірих лісових ґрунтах та чорноземах опідзолених. Якщо гній вносився під попередник, то під картоплю вносять лише мінеральні добрива у трохи підвищених нормах: на глибоких чорноземах – N60–90Р60–90К60, на опідзолених чорноземах та темно-сірих лісових – N90Р60–90К90.

Сорти картоплі з підвищеною врожайністю для отримання врожаю у 300-350 ц/га вимагають підвищення норми внесення мінеральних та органічних добрив. Органічні добрива вносяться у нормі 40-60 т/га, мінеральні добрива – N140Р90К180–200 на сірих, темно-сірих лісових та дерново-підзолистих ґрунтах, N100–120Р60–80К150–160 – на чорноземах опідзолених. Оптимальнішою пропорцією N:Р2О52О для звичайних сортів є 1:0,8-1:1,2-1,5 та 1:0,8:1,5-1,8 для високопродуктивних.

Органічні, калійні та фосфорні добрива найкраще вносити під зяблеву оранку, азотні – під переорювання зябу чи передпосадкову культивацію навесні, аміачні та амонійні можна вносити як навесні, так і восени. На глинисто-піщаних та легких піщаних ґрунтах усі мінеральні добрива варто вносити навесні, аби не допустити їх втрат через вимивання. За умов нестійкої зволоженості на чорноземах усі мінеральні добрива слід вносити під основний обробіток ґрунту восени.

Якщо восени мінеральних добрив було внесено недостатньо, ефективно внести їх під час садіння картоплі. Це забезпечить молоді рослини поживними речовинами, зокрема фосфором. Також під час процесу садіння ефективно вносити фосфорні та азотні добрива. Особливої потреби у внесенні калійних добрив немає, адже на початковому етапі вегетації молоді рослини не мають значної потреби у калії, оскільки значна його кількість міститься у бульбах картоплі. Оптимальною дозою азоту та фосфору для внесення під час садіння є N20Р20. Проте на ґрунтах із низьким вмістом обмінного калію внесення калійних добрив є доцільним.

Якщо картопля росте на ґрунтах з легким гранулометричним складом і добрив до садіння внесено недостатньо, ефективним буде додаткове підживлення повним мінеральним добривом з нормою у 20-30 кг/га NРК та азотними добривами. Найефективнішим є раннє підживлення одразу після сходів під час проведення міжрядної обробки. Пізніші підживлення будуть менш ефективними. Варто враховувати, що пізні сорти картоплі краще реагують на підживлення, аніж ранні. У Лісостепу мінеральні добрива до основного обробітку ґрунту вносяться одноразово.

Під картоплю вносяться усі види азотних добрив. На кислих ґрунтах разом із суперфосфатом, у якості основного удобрення, вноситься також фосфоритне борошно та інші фосфорні добрива. Із калійних добрив за ефективністю найбільш виділяються безхлорні добрива. На ґрунтах з легким гранулометричним складом дуже ефективними є калійно-магнієві добрива, адже ці ґрунти бідні на магній. Замість калійно-магнієвих добрив можна використовувати хлористий калій, проте варто враховувати, що його треба вносити восени, аби хлор встиг вимитися з ґрунту. Хлоровмісні добрива мають більший вплив на якість бульб картоплі, аніж на її врожайність. Хлористий калій та сульфат калію за ефективністю рівнозначні на чорноземах. При садінні картоплі застосовують гранульований суперфосфат, калійно-магнієві добрива та аміачну селітру. Для підживлення картоплі використовують суперфосфат, аміачну воду, нітрофоску, нітроамофоску та безхлорні калійні добрива. Для підживлення картоплі також використовують гноївку та пташиний послід у дозах 5-10 т/га та 5-8 ц/га відповідно. Вони вносяться у ґрунт під час рихлення міжрядь.