Цибуля вважається овочевою культурою, що належить до найвибагливіших щодо елементів живлення. Забезпечити її потребу у поживних речовинах дуже важко, адже для кореневої системи цибулі характерна слабка здатність засвоювати поживні речовини з ґрунту, вона погано розвинена та розміщується у верхньому шарі ґрунту. Тому цибуля дуже вибаглива до родючості ґрунту та вмісту у ньому елементів живлення у доступній формі.

Цибуля дуже чутлива до кислотності ґрунту та концентрації ґрунтового розчину. Оптимальним значенням pH для цибулі є 6,7-7,4, тому кислі ґрунти під цибулею потребують вапнування. Урожай у 300 ц цибулі з 1 гектара виносить близько 40 кг Р2О5, 90 кг N та 120 кг К2О. Протягом перших двох місяців цибуля споживає елементи живлення не надто активно, натомість – згодом за дуже короткий термін цей процес стає вкрай інтенсивним.

Цікаво, що, порівняно з іншими овочевими культурами, цибуля краще використовує гній, аніж мінеральні добрива. Під цибулю гній рекомендують вносити під зяблеву оранку та лише добре перепрілий. Попри це, в усіх кліматичних зонах цибуля потребує також застосовувати поряд з органічними й мінеральні добрива. Якщо цибуля розміщується після неугноєних попередників, рекомендують під зяблеву оранку вносити 30-40 т/га перепрілого гною та застосовувати мінеральні добрива.