Ячмінь – цінна продовольча, кормова та технічна культура. Найбільш широко застосовується вирощування ячменю у зернофуражних цілях. Зерно цієї культури високопоживний та енергетичновмісний корм для більшості тварин. Ячмені бувають трьох типів: озимі, дворучки та ярі.

МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ЯЧМЕНЮ

Ярий ячмінь – культура, що не має особливих вимог до температури. Для проростання насіння вистачає температури 1-2 градуси, хоча оптимальною вважається 15-20 градусів Цельсія. Сходи здатні витримувати приморозки до 5 градусів, а біологічний мінімум для їх появи 4-5 градусів вище нуля. Оптимальна температура у період вегетації близько 18-20. Маючи такі скромні вимоги щодо достатності тепла, ячмінь може без особливих проблем витримувати його надлишок. Навіть сорокаградусна жара не нашкодить посівам. Враховуючи це вирощування ячменю найбільш широко поширене на півдні України.

На початку вегетації ячмінь дуже погано переносить посуху. Хоча загалом це посухостійка культура, з високопродуктивним використанням вологи. Ярий ячмінь, як і більшість культур, полюбляє аби все було в міру. Під час колосіння, цвітіння та формування зерна потрібно чимало вологи, але забагато опадів разом із високою температурою можуть спричинити занадто інтенсивне кущення та наростання біомаси, що призведе до вилягання. Вирощування ячменю популяризується навіть у північних регіонах, оскільки ця культура має найкоротший життєвий цикл, деякі сорти здатні достигати за 75 днів.

Ячмінь має доволі слаборозвинену кореневу систему, що дещо ускладнює умови його вирощування. Це змушує більшу вагу приділяти родючості ґрунтів та попередникам. Продуктивність росту та розвитку ячменю багато в чому залежить від правильного вибору строків сівби. Оптимальними вважаються ранні строки сівби, оскільки вони дозволяють ефективно використати запаси вологи з ґрунту, які лишились після зими. Крім того ранні строки сівби подовжують період вегетації, що позитивно впливає на урожайність.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ УРОЖАЮ ЯЧМЕНЮ

Вирощування ячменю проходить такі фази росту: проростання, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння, цвітіння та формування зерна. Кожна фаза має свої особливості, і її протікання впливає на загальний врожай.

Для нормального протікання проростання насіння потрібно близько 50-70% води від маси насіння. Зазвичай дана фаза (при сприятливих умовах) протікає від декількох днів до тижня. Ячмінь особливо чутливий до нестачі вологи та несприятливого температурного режиму. Сходи ячменю спостерігаються зазвичай на другому-третьому тижні після посіву (хоча бувають випадки коли для сходів вистачає 5-7 днів). На дружність сходів багато в чому впливає система удобрення ячменю та якість посівного матеріалу.

Далі наступає період появи нових пагонів – кущення. Головний вузол кущення розташовується на глибині близько 2 см (в залежності від характеристик ґрунту). Зазвичай у ячменю кущення збігається з появою третього листа. Кущистість ячменю залежить від достатності світла та вологи, наявності поживних речовин. Період кущення також характеризується закінченням формування зародкового колосу. Нестача поживних речовин понесе за собою значні втрати врожаю, тому закінчення кущення – початок виходу трубку чи не найкращий момент скорегувати систему живлення та удобрення ячменю. Вихід у трубку наступає на 25-30 день після повних сходів. Дана фаза характеризується сформованістю колоса, колосків та квіток.

Коли в ячменю повністю сформовано генеративні органи наступає фаза колосіння. В цей час підвищення температури повітря добрий друг аграрія. Також чималий вплив має і тривалість сонячного дня. Після завершення цієї фази якось вплинути на майбутню врожайність стає дуже проблематично, оскільки все повинно бути винятково вчасно.

ОСОБЛИВОСТІ УДОБРЕННЯ ЯЧМЕНЮ

Цікава особливість вирощування ячменю – він має здатність ефективно використовувати надлишкову дію добрив, що були внесені під попередник. Ця обставина багато в чому визначає систему удобрення ячменю. Трапляються випадки, коли ячмінь зовсім не потребує внесення добрив (при посіві після добре удобреного цукрового буряку чи картоплі).

Удобрення ячменю може неймовірним чином вплинути на урожай, оскільки ця культура чудово реагує на добрива. Приріст врожаю завдяки мінеральним добривам може досягти 20 ц/га. Найгірше що може трапитись під час вирощування ячменю – вилягання рослин. Аби його уникнути необхідно забезпечити оптимальне співвідношення азоту, фосфору та калію.

Фосфор необхідний для підвищення кущистості рослини, запобігає виляганню, покращує якість зерна. Калій сприяє підвищенню імунітету до хвороб. При достатній кількості калію ячмінь краще переживає посуху. Повну норму калійних та фосфорних добрив прийнято надавати під основний обробіток ґрунту. Азотні добрива вносять під передпосівну культивацію, а потім здійснюють ними підживлення ячменю на різних фазах росту. При недостачі азоту зменшується інтенсивність кущіння, знижується продуктивність пагонів та фертильність квіток. Усе це призведе до зниження врожайності, чого, звичайно ж, ні в якому разі не можна допускати.

Ефективним засобом вирощування ячменю є застосування регуляторів росту. Вони здатні поліпшити якість зерна, та підвищити кількісні показники врожайності. Вносити їх можна при передпосівний обробці насіння чи у період вегетації.

ХВОРОБИ ЯЧМЕНЮ

Вирощування ячменю може ускладнюватись багатьма хворобами, найпоширеніші з них:

Борошниста роса
Сітчаста плямистість
Ринхоспоріоз
Септоріоз

ШКІДНИКИ ЯЧМЕНЮ

Найбільше «полюбляють» ячмінь такі шкідники:
Шведська і гессенська муха
Смугаста блоха
Злакова попелиця
Хлібна п’явиця
Клоп-черепашка

Інститут живлення рослин