Мікроелементи та регулятори росту рослин стали невід’ємною частиною агротехнологій. Роль даних продуктів переоцінити дуже складно, особливо в період циклічних змін клімату, коли ведення сільськогосподарського виробництва дедалі набуває статусу ризикованого. Перепади температури, нестача води, кисню, надлишок солей, тощо призводять до різкого зниження врожаю і навіть загибелі посівів. Однак застосування цих продуктів далеко не завжди дає бажаний результат. Успішне застосування мікроелементів, регуляторів росту вимагає поглиблених знань в області фізіології росту і розвитку рослин, агрохімії, селекції тощо.

Нормальний життєвий цикл (онтогенез) вищих рослини складається з періодів, які характеризуються якісними змінами біохімічних реакцій, фізіологічних функцій, органоутворючих процесів, які мають певну циклічність і тривалість. Клітини не можуть постійно ділитись або розтягуватись. І в залежності від інтенсивності та умов їх проходження залежить рівень такого господарсько-цінного показника як врожай.

Зазвичай в сільськогосподарській практиці привизначенні рівня розвитку рослин використовують термін «фенологічні фази», оскільки його можна визначити візуально.

Хоча між фазами розвитку і етапами органогенезу і існує тісний зв’язок, загальна характеристика фази не завжди об’єктивно дає уяву про органотворні (органогенні) процеси, які відбуваються в рослині, на даний момент. Так, наприклад, у злакових культур у фазу кущення проходить II і III етапи органогенезу. Початок і середина кущення збігається з II етапом органогенезу, коли визначається габітус рослини (висота, кількість листків), коефіцієнт кущення, зимостійкість, а III етап, як правило припадає на закінчення фази кущення, коли формуються членики колосового стрижня, міжвузля й вузлові горбочки осей волоті, у волотевих культур. І незначне подовження цього етапу помітно збільшує число члеників колосового стрижня, що забезпечить збільшення колосків і відповідно рівень врожайності.

Усі біохімічні процеси відбуваються за участю гормонів, синтез, яких також має свою періодичність і взаємозв’язок. Висока активність одного гормону пригнічує інший і навпаки. Дисбаланс в гормональному полі гальмує фізіологічні процеси усього рослинного організму. «Гормональні збої», як правило виникають за стресових умов (спека, посуха, гербіцидне навантаження тощо) та дефіциту енергії, енергії на біосинтез і транспорт тих же фітогормонів.

Дефіцит енергії може бути спричинений розбалансованим живленням. Наприклад, борне голодування проявляється як при дефіциті самого бору, так і при низькій активності сірки, магнію, фосфору, або в результаті антагонізму між бором і залізом на фоні високої активності магнію. Борна недостатність через дефіцит сірки спричинює глибоке порушення окисно-відновних процесів, що призводить до затримки росту й розвитку. Різні культури відчувають різну чутливість до тих чи інших елементів живлення.

%d1%87%d1%83%d1%82%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d1%96%d1%81%d1%82%d1%8c-%d0%b4%d0%be-%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%d1%96%d0%b2-%d0%b6%d0%b8%d0%b2%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f2

Не слід забувати, що формування врожаю і еволюція ґрунтової родючості відбуваються в суворій відповідності з законами землеробства. А рівень врожайності – це багатофакторний компонент, який залежить від управління ростом і розвитком рослин на фоні застосування добрив, високої агротехніки з використанням мікроелементів та регуляторів росту.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений