Доволі часто доводиться бачити дуже дивну картину, що земля на «диких» ділянках куди більш плодовита, аніж на охайних полях, за якими здійснюється пильний нагляд. При тому, що з року в рік різниця все краще і краще помітна. Тут не обійшлось без одного з тих див матінки-природи, які викликають щире захоплення. Річ у тому, що рослина під час власного росту і розвитку поглинає поживні речовини з ґрунту, а після її відмирання і перегнивання у ґрунт повертається ще більше тих самих поживних речовин. Такий собі природний «вічний двигун». Яку користь з цього може отримати людина? Почати аналогічно покращувати плодючість власних земель. Саме для цього і існують осінні сидерати (варто відзначити, що в принципі, садити сидерати можна у любу пору року в залежності від власного агротехнічного графіку).

З кожним роком люди звертають усе більше уваги на «природність» походження того чи іншого плоду. Звичайно ж помідор вирощений з мінімальної кількістю хімікатів принесе куди більше користі для людського здоров’я.

Загально прийнятим методом натурального удобрення ґрунтів є гній. Його внесення є досить клопітким заняттям, яке до того ж потребує чималих затрат. А якщо ще й врахувати що ефективність внесення гною куди менша ніж можуть принести сидерати, у господаря лишиться лише одне питання: Як ж мені почати використовувати сидерати або ж як їх ще називають зелені добрива?

Взагалі у якості сидерату можна використовувати практично будь-яку культуру, але й тут є деякі рекомендації щодо витиснення максимально можливого результату. Загальноприйнятими критеріями якості сидератів виступають:

  1. Потужність кореневої системи
  2. Розміри зеленої маси
  3. Термін вирощування
  4. Коли мова йде саме про осінні сидерати не варто ігнорувати і холодостійкість.

осінні сидерати

Досвідченні агрономи та городники вже здогадались, що найкраще цим показникам відповідають овес, ячмінь, люпин. Осінні сидерати сажають тоді коли земля вже вільна і ще залишився час до початку морозів. Взагалі, «зелені добрива» можна використовувати на протязі усього сезону по мірі звільнення землі, і необхідності покращення її якісних характеристик. Чим молодший сидерат, тим більше у ньому міститься азоту, і тим швидше він буде розщеплюватись в землі. Після зрізу молодих сидератів вже через два тижні ґрунт буде повністю готовий до посіву. Перегнивання більш зрілих культур проходить куди довше, але й краще збагачує землю. Як можна здогадатись з вищесказаного, осінні сидерати не зрізують, оскільки немає куди поспішати, і можна дати землі «знатно підживитися» перед важким весняним сезоном.

Чекайте на сайті Інституту живлення рослин у продовження даної теми, матеріал про правила використання сидератів згодом.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений