Перезимівля озимої пшениці є дуже актуальною проблемою. Адже, від того, як рослина «переживе» зиму, залежить її подальший, ріст, розвиток і здатність давати хороший  якісний урожай.  Вплив негативних факторів на озиму пшеницю може призвести до порушення нормального протікання певних процесів життєдіяльності або, навіть, до повної загибелі. Значним чином на перезимівлю рослини вливають такі фактори як особливості агротехніки, морозостійкість та погода.

На Західній Україні відсоток загибелі озимої пшениці зазвичай невисокий. Він не перевищує – 5-10%. Причиною цього є погодні та кліматичні умови регіону. Однак, бувають роки, коли екстремальні погодні явища не дають рослині нормально рости. Вважається, що період стику зими та весни – найбільш небезпечний для озимої пшениці. В цей час, коли танення снігу змінюється морозами, рослини найбільш вразливі до температурних перепадів. Тоді морозостійкість  рослини падає до – 11-12° С, що значно зменшує імовірність того, що перезимівля озимої пшениці пройде без втрат.

В більшості випадків на загибель рослини впливає не якийсь окремий фактор, а комплекс чинників. На морозо- та зимостійкість озимої пшениці впиває ряд факторів: сортові особливості, розвиток самих рослин, ступінь їх загартування, стан ґрунту та інше. Кількість та якість врожаю напряму залежить від того, наскільки рослина була підготовлена до морозів.

Вимерзання – це загибель рослини внаслідок негативної дії низьких температур. Причиною загибелі рослини є те, що волога, яка міститься у клітинах її тканин замерзає. Лід, який утворився, відтягуючи з них воду, призводить до зневоднення протоплазми. Внаслідок таких дій, клітини рослини гинуть. Рослини, які не є загартовані в достатній мірі, більш здатні до вимерзання.  Існує дві фази загартування.

Загартування проводять у суху, сонячну погоду, протягом 10-12 днів при температурі від 5 °С тепла вдень до 0 °С. За цей час рослина накопичує запаси пластичних речовин, цукрів, а також збільшується опір озимини низьким температурам. Друга фаза проходить за температури від 0 до -5°С. Позитивно впливає на рослину поступове зниження температури. Адже, втрачаючи воду, вона підвищує концентрацію клітинного соку. У озимині відбуваються процеси, які призводять до підвищення стійкості до низьких температур. В цілому загартування озимої пшениці триває протягом 18-20 днів. Також озима пшениця може вимерзати під час розгартування. Воно відбувається тоді, коли внаслідок танення снігу, на поверхню ґрунту впливає критично низька  а температура.

Перезимівля озимої пшениці опиняється під загрозою коли рослини, які знаходяться під шаром снігу, не маючи достатньої кількості світла, починають інтенсивно дихати, відбувається їх вуглеводне виснаження. Озима пшениця уражається сніговою пліснявою. Цей процес називається випрівання. Найчастіше випрівання буває на початку та в кінці зимового періоду. Також випрівати може озима пшениця, на ранніх строках сівби, або під яку восени внесли завелику дозу азотних добрив.

Застій води восени чи весною у результаті надмірної кількості опадів, в низинних районах, на глинистих водонепроникних ґрунтах призводить до вимокання озимої пшениці. Внаслідок обмеження кисню і надмірних витрат цукрів – рослини гинуть. Через 8-10 днів, після потрапляння рослини в умови затоплення, вона озима пшениця починає жовтіти, а через 12-15 днів – гине. Лісостепові та поліські райони найбільше «сприяють» затопленню. Для недопущення вимокання озимої пшениці потрібно нарізати борозенки, щоб зайва вода могла відійти із посівів. Також варто провести щілювання через 4-6 м на глибину 35-45 см.

Коли під час замерзання ґрунту, його об’єм збільшується, це призводить до випирання рослин. Внаслідок випирання оголюється вузол кущення і обривається коріння озимої пшениці. Щоб уникнути випирання потрібно в першу чергу підвищити стійкість рослин до нього. Зокрема, за допомогою агротехнічних заходів, а саме: оранку проводити за 20 днів до сівби, коткувати ґрунт до або після сівби. Якщо ж випирання уже трапилося, потрібно кільчастими котками прокоткувати ґрунт. Робити це треба навесні. Тоді озима пшениця вкорінюється знову, і в подальшому розвивається нормально.

Часті відлиги, заморозки, різкі перепади температур зимою та навесні призводять до утворення на ґрунті льодяної кірки. Перезимівля озимої пшениці найбільше страждає від льодяної кірки ранньою весною, адже в цей час вона ослаблена і має меншу зимостійкість. Льодяну кірку, яка утворюється на поверхні снігу внаслідок відлиг та різкого похолодання називають висяча, а та, яка з’являється під час одночасного замерзання води на ґрунті, і у верхніх його шарах – притерта.  Найбільше пошкоджу рослини саме притерта кірка. Вона також сповільнює танення льоду та призводить до застою талої води. Негативна дія льодяної кірки полягає у порушенні газообміну озимої пшениці, обмеженні доступу кисню, що призводить до їх інтоксикації. Щоб не допустити цього, льодяну кірку потрібно зруйнувати. Коткуванням чи використанням голчастих борін в агрегаті з гусеничним трактором можна частково зруйнувати висячу кірку. Щоб знищити притерту потрібно розсіяти темні сипучі матеріали: попіл, перегній, торфокришку, землю або мінеральні добрива – каїніт чи фосфатшлак (2,5 – 3 ц/га). За допомогою них лід тане швидше. Категорично заборонено використовувати висококонцентровані добрива, такі як калійну сіль чи хлористий калій. Ці речовини призводять до загибелі рослин. 

Інститут живлення рослин – Институт питания растений