Невід’ємною частиною будь якої екосистеми в природі, зокрема і агроекосистеми, є вода. Вона є чи не єдиним розчинником на планеті завдяки якому відбувається транспортування поживних речовин із неживої природи в живу. Проте, поміж кількісними параметрами вологи та її доступністю в природньому гідрологічному колообігу, існує певна рівновага, яка не завжди має збалансований характер.

Ріст та розвиток рослин проходить в результаті постійної їх взаємодії з навколишнім природним середовищем. Найінтенсивніше ці процеси відбуваються саме за наявності необхідних факторів у оптимальних співвідношеннях. Як відомо, температура і волога є провідними, оскільки впливають на інтенсивність розвитку рослин та біохімічні процеси в ґрунті. Від насичення листкових тканин водою залежить ступінь відкриття продихів, через які надходить вуглекислий газ і відбувається газообмін між листками і повітрям.

Та для повноцінного проходження усіх життєвих процесів має бути достатня кількість саме продуктивної вологи і залежить це не лише від пори року, але і від кількості опадів, системи обробітку ґрунту та сільськогосподарських культур, які потребують різну кількість вологи не лише у відповідності до фази розвитку, але і в залежності від сортогенетичного потенціалу.  Мінливість погодних умов, в останні роки, зумовлює відмінності у проходженні фенологічних фаз розвитку рослин, що негативно позначається на формуванні врожаю та якості отриманої продукції.

Візьмемо до прикладу таку культуру як тритикале, яка останнім часом набуває поширення не тільки як фуражна, але і як зернова культура з широкими адаптаційними властивостями та високими хлібопекарськими якостями. Тритикале характеризується середнім рівнем споживанням води. Воно відрізняється підвищеною вимогливістю до вологості ґрунту і повітря. Зі збільшенням врожайності сумарне водоспоживання тритикале зростає. Найвимогливіша культура до наявності вологи на III етапі органогенезу після початку кущіння, коли характерна диференціація нижньої ділянки конуса наростання на окремі сегменти, що є зачатками майбутніх члеників стрижня колоса (І декада червня). Критичним періодом за відношенням до вологи для тритикале також є IV етап органогенезу (І – ІІІ декада липня), коли відбувається закладання кількості колоскових горбиків – первинних утворень майбутніх колосків. Але повноцінне водоспоживання можливе лише за умови формування потужної кореневої системи і стосується це не лише зернових, але і інших сільськогосподарських культур.

Поглинання води проходить тим інтенсивніше, чим більша поглинальна поверхня кореневої системи, та від того, коли коріння і ґрунтова волога знаходяться в дотичності. Коріння розвиває поглинаючу силу завдяки концентрації клітинного соку, достатнього для використання з ґрунту більшої частини зв’язаної води.

Але якщо сталось так, що не вдалося сформувати потужну кореневу систему, як рослині «працювати», коли є явний дефіцит вологи?? В першу чергу необхідно запустити процеси на клітинному рівні, а якщо точніше то на гормональному і «запрограмувати» щоб рослинка «думала» як і звідки почерпнути життєдайної вологи. Свою роботу тут мають виконати фітогормони та амінокислоти, які так необхідні рослині від сівби насіння до формування врожаю та суттєво впливають на умови їх мінерального живлення. Агроном має подумати про це ще на етапі обробки насіння, щоб первинні корінці, при появі сходів, сформувались повною мірою, оскільки наздогнати потім ці процеси буде вкрай важко, а за умови невчасного внесення необхідних добрив та препаратів, практично не можливо.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений