Кожна жива істота на землі потребує харчування – і визначальну роль грає його склад та якість. Рослини не є винятками – ці живі багатофункціональні організми прагнуть постійного живлення. Надважливу роль у отриманні корисних речовин відіграє коренева система. Проте у багатьох випадках ідеальним варіантом буде позакореневе підживлення. Цей спосіб дозволяє засвоювати поживні речовини за допомогою надземних частин – стебел, листків чи стовбурів.

Наприклад, картопля чудово сприймає позакореневе підживлення. Через листя необхідні мікро- та макроелементи швидше, ніж через корені, потрапляють у середину та мають кращі показники засвоєння. І найкраще його здійснювати на початку бутонізації.

Розглянемо інший приклад – позакореневе підживлення кукурудзи. ЇЇ варто обробляти два рази: після появи кількох листочків, а пізніше – під час фази викидання мітелки та цвітіння. Це дасть змогу отримати додаткові врожаї, і, як наслідок, збільшити прибутки.

Позакореневе підживлення цукрових буряків – теж доволі ефективний агрозахід, який варто здійснювати в недощову погоду при температурі приблизно 20 градусів, у період слабкого випаровування – тоді корисні речовини будуть найкраще поглинатися. Підживлення мікро- та макроелементами у першій половині вегетації дає змогу збільшити врожайність та цукристість. У другій половині вегетації у листках посилено синтезується цукроза. І рослина повинна мати достатньо сил, щоб своєчасно транспортувати цю речовину до накопичувальної паренхіми коренеплоду. Для цього в складі добрив для позакореневого підживлення повинні бути достатня кількість калію та фосфору.

Варто зауважити, що позакореневе підживлення – це додатковий спосіб покращити врожайність та якість рослин. Воно має чимало переваг, які вигідно відрізняють його від кореневого:

  1. Отримані через надземну частину рослини поживні речовини використовуються активніше, адже засвоїти всі необхідні елементи з ґрунту просто нереально – частина перетворюється у недоступні для рослин сполуки. Наприклад, з підземного прошарку ефективно всотуються корінням лише 25% фосфору, 60% калію та 65% – азоту.
  2. Якщо погода у вегетаційний період посушлива – добрива майже на засвоюються кореневою системою через брак вологи у ґрунті.
  3. Також кореневе живлення не надто ефективне, коли у запливаючий чи засолений ґрунт потрапляє недостатньо повітря. Рослини у такій ситуації знову ж таки лишаються «голодними», недотримують необхідні  поживні  речовини.
  4. Ще одна відмінність на користь позакореневого живлення – здійснювати його можна в різні періоди розвитку рослин. Натомість кореневе, проведене невчасно, може бути небезпечним і призвести до вкрай негативних наслідків.
  5. Під час позакореневого підживлення добрива розподіляються рівномірно по поверхні. Крім того, їхні дози легко контролювати через візуальну доступність. Натомість під землею кількість добрива, яке всотують корені, проконтролювати значно важче, воно може всотуватися нерівномірно і таким чином негативно вливати на розвиток та ріст рослин.
  6. Слід зауважити, що позакореневе підживлення є низьковитратним і дозволяє зекономити додаткові гроші на розвиток вашого агробізнесу.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений