Сучасна технологія землеробства No-till або система прямої сівби вважається чи не найбільшим проривом агрономічної та інженерної науки кінця 20-го століття в рослинництві.

На жаль, не є новиною, що причиною агрофізичної деградації ґрунтів є їх надто інтенсивний механічний обробіток з обертанням скиби. Полицевий в нинішніх умовах є надто накладним з фінансової точки хору, оскільки вимагає значних витрат людських та матеріальних ресурсів. Та й для самого ґрунту зменшення інтенсивності його механічної обробки матиме позитивні наслідки, у вигляді такого жаданого відпочинку, і можливості відновлення. Та й зменшення необхідних зусиль для села, де з кожним роком все більше навантаження саме на людей, однозначно позитивний момент.

На чому ж базується технологія землеробства No-till ? Давайте розглянемо її системотворчі моменти:

  1. Переважна більшість типів ґрунтів за своїми параметрами підходять для вирощування практично усіх розвинених в Україні сільськогосподарських культур, а тому механічна обробка для зміни їх фізичних властивостей фактично не потрібна .
  2. Контроль чисельності «диких рослин» (бур’янів) доволі успішно можна здійснювати і без механічного обробітку ґрунту.
  3. Наявність рослинних решток на поверхні ґрунту – засіб контролю водної і вітрової ерозії .
  4. Найкращим засобом збереження і підвищення родючості ґрунту є залишення всієї побічної продукції на поверхні грунту.
  5. Ґрунт як живий організм найкраще розвивається при мінімальному його порушенні людиною.

Система землеробства No-till – це не просто відмова від механічного обробітку ґрунту. Відсутність системи механічного обробітку ґрунту зумовлює зміну всіх інших складових ланок системи землеробства – системи удобрення, насінництва, системи сівозмін, організації території, структури посівних площ тощо.

No-till зумовлює і іншу філософію землеробства. Її суть коротко можна викласти так: «Кожен отриманий урожай культури повинен підвищувати вміст органічної речовини в грунті, тому урожай наступної культури повинен зростати не за рахунок внесення додаткової кількості добрив, а за рахунок підвищення родючості ґрунту».

Таким чином, землероб має справу з агроекосистемою, яка постійно розвивається і самовдосконалюється. Ось чому No-till відносять до самовідновлюваних систем землеробства.

Змінюється також і розуміння «технології вирощування культури». В цій системі землеробства немає сталої технології. Вона мусить розвиватися з розвитком екосистеми. Необхідно щороку вносити певні зміни до технології вирощування кожної культури на конкретному полі відповідно до ступеня зміни властивостей екотопу полів.

Система No-till висуває вимогу перед переходом мати добре вирівняне поле, відсутність переущільненого орного шару, низький рівень присутності багаторічних бур’янів тощо. Крім цього, необхідно бути готовим, що нова технологія, як і будь-яка нова машина, потребує певного часу на адаптацію, перед тим як виявить свої переваги.

Микола КОСОЛАП, к. с.-г. н., доцент кафедри землеробства та гербології НУБіП

Олексій КРОТІНОВ, к. с.-г. н., доцент кафедри землеробства та гербології НУБіП

За матеріалами сайту agro-business.com.ua.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений