Чомусь усі звикли, що питання формування високого врожаю напряму залежить лише від мінерального живлення, і мало хто звертає увагу на управління фотосинтетичною активністю рослин. Власне фотосинтез є процесом утворення органічних речовин під дією енергії світла а для того щоб збільшити урожай –  перш за все необхідно підвищити фотосинтетичну активність.

Підвищення відсотка використання сонячної радіації на фотосинтез має бути в пріоритеті кожного агронома, кожного технолога, адже це дієвий спосіб збільшити урожай.

Один з напрямів – це підбір культур, сортів, оптимізація розміщення рослин на площі. Другий напрямок, повинен підвищувати ефективність першого, а саме активізувати ферментативні системи, за допомогою мінерального живлення, вологозабезпеченості та надходження вуглекислоти, що збільшить поверхню поглинання енергії сонця.

Для отримання відповідного результату необхідно досягнути не лише оптимальної площі листкової поверхні, а й створити умови для її активного функціонування та підтримати в «робочому» стані як найдовший час. Це залежить і від сортових особливостей сільськогосподарської культури. Створення високоврожайних сортів інтенсивного типу з заданим співвідношенням між вегетативною та генеративною масами спрямоване на користь останніх, потребує більшої кількості сонячної енергії. В пе­­ріод повністю сформова­но­го ли­ст­ко­во­го апа­ра­ту ефек­тивніше по­гли­на­ють со­­няч­не світло сор­ти з вер­ти­каль­но спря­мо­ва­ни­ми (ерек­тоїдни­ми) ли­ст­ка­ми, ніж із ли­ст­ка­ми па­ра­болічної фор­ми.

За умови достатнього забезпечення рослини водою, головним фактором обмеження інтенсивності фотосинтетичних процесів виступає – мінеральне живлення. І навіть школяр знає, що формування біологічної маси неможливе без макро- і мікроелементів.

Препарати, які здатні посилювати або послаблювати властивості рослин як до погодно-кліматичних умов так і ознак, що носять спадковий характер і визначаються генотипом, при правильному і грамотному застосуванні можуть компенсувати недоліки сортів і гібридів.

Однак, синтетичні (штучно створені) стимулятори, регулятори не мають універсального значення, тому не можуть замінити інші фактори формування врожаю. Але передчасне або запізніле внесення обов’язково призведе до негативного результату. Тому за відсутності стовідсоткової можливості своєчасного їх внесення через погодні або технічні умови від даних препаратів краще відмовитись взагалі і надати рослині можливість саморегуляції, тобто приділити більше уваги ендогенним фітогормонам – гормонам, що утворюються самою рослиною. Одні з них (ауксини, гібереліни, цитокініни) стимулюють ріст і розвиток, посилюють фізіологічні і біохімічні процеси; інші (абсцизова кислота і етилен) – сповільнюють ріст, гальмують перебіг ряду реакцій обміну речовин. Ендогенні фітогормони, які є медіаторами фізіологічних процесів, перетворюють специфічні сигнали навколишнього середовища в біохімічну інформацію чим забезпечують нормальний ріст і розвиток рослинного організму.

Виникає закономірне запитання а на якому етапі розвитку необхідно використати препарати?? Давайте в  цьому розберемось.

В онтогенезі рослин від сходів до початку дозрівання прийнято виділяти чотири біологічні періоди:

Сходи-початок цвітіння / Цвітіння і утворення плодів / Ріст плодів / Налив насіння.

Кожен період характеризується певними біохімічними і фізіологічними особливостями та власними показниками продуктивності рослин в залежності від роботи фотосинтетичного апарату.

Головними критеріями першого періоду вважається площа листків та фотосинтетичний потенціал (сума площі усіх листків на гектар посіву). Тому при розробці системи удобрення головна увага на цьому етапі має приділятися азоту, фосфору, магнію, марганцю, міді, цинку тощо.

Другий період – максимальна за вегетацію площа листків і фотосинтетична активність хлоропластів. Оскільки площа листкової поверхні сформована – пріоритетним є робота хлоропластів. Найбільш життєво необхідними елементами є магній, залізо, марганець, бор, калій, фосфор, азот тощо. Урожай, а саме його рівень залежить від фотосинтетичного потенціалу першого та, особливо, другого періоду.

Під час третього періоду площа листків починає поступово зменшуватись, але в загальному залишається на хорошому рівні, біомаса продовжує інтенсивно наростати завдяки росту плодів, які під кінець періоду досягають максимальної величини. Від кількості плодів і насіння у них на кінець третього періоду залежить ефективність фотосинтезу під час наливу. Науковцями встановлено, що найбільш активно фотосинтетичні процеси у посівах протікають на другому та третьому етапах, а отже, і кількісні та якісні показники врожайності залежать від фотосинтезу, точніше від вміння його інтенсифікації через надходження макро- і мікроелементів та включення їх в процеси метаболізму.

Збільшити урожай на четвертому етапі (налив насіння) неможливо, якщо попередні періоди упущені.

Ґрунтове та повітря­не жив­лен­ня  ду­же тісно взаємо­пов’язані в ме­та­болізмі рос­лин, і один про­цес без ін­шо­го не від­бу­вається. В ре­зуль­таті їхньої взаємо­дії в рос­лин­но­му ор­ганізмі про­хо­дить низ­ка послідо­вних ре­акцій з ут­во­рен­ням та­ких ре­чо­вин, як: вуг­ле­во­ди, аміно­кис­ло­ти, білки, жи­ри, — які, влас­не, й фор­му­ють уро­жай сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур.

Поєднання знань та практичних навиків в області агрохімії та фізіології рослин дозволяє вирішувати завдання, які далеко виходять за рамки лише «збільшити урожай». Професійне кредо працівників Інституту живлення рослин: «Якщо збільшити приток самої ФАР до рослини практично не можливо, то необхідно змусити рослину «проковтнути» максимальну її кількість».

Цю тему ми також розглянули в одному з наших відео

Інститут живлення рослин – Институт питания растений