Про важливість кальцію та магнію у живленні рослин ми говорили у попередньому матеріалі.

«Ми розуміємо справжню цінність речей, лише коли їх втрачаємо». Це твердження надзвичайно точно підходить і до рослинного світу. Адже найкраще та найточніше описати функції того чи іншого елементу можна дослідивши те, як поводить себе рослина при його нестачі чи обмеженому вмісті.  

Так, нестача магнію призводить до пригнічення та гальмування процесів синтезу азотовмісних сполук, зокрема хлорофілу. Також дефіцит елементу призводить до підвищення активності пероксидази та посилює окислення у органах рослини. Не повне забезпечення потреб рослинного організму у магнії веде до зменшення рівня фосфору в рослинах, навіть за умови присутності фосфатів в живильному субстраті у потрібних кількостях, адже фосфор здебільшого рухається рослиною в органічній формі. Тому дефіцит магнію гальмуватиме утворення фосфорорганічних сполук, а отже і розподіл фосфору у рослинах загалом. При нестачі магнію відчутно страждають корені, пригнічується їх ріст, що у свою чергу призводить до зменшення засвоєння поживних речовин з ґрунтового розчину. Особливо актуальне це твердження у час посухи. Коренева система страждає через те, що нестача магнію провокує його рух з листя у репродуктивні органи.

Ознаки дефіциту магнію у першу чергу проявляються на старих листках, і лише згодом переходять на молоде листя та рослинні органи. Між жилками листя виникає хлороз, і хоча зелений колір не змінюється, його забарвлення дещо нагадує ялинку, при гострому дефіциті можна спостерігати мармуровість, скручування та пожовтіння. Тканини між жилками також можуть змінюватись у кольорі, стаючи жовтими, помаранчевими, червоними чи навіть фіолетовими. Далі листки починають відмирати, починаючи з країв. Саме листя скручується та поступово опадає. Тривала і висока освітленість посилює ознаки нестачі магнію. Це пояснюється явищем утворення вільних радикалів, з електронів незадіяних у процесі фотосинтезу (такі утворюються саме через брак магнію). Вони здатні руйнувати тканини клітини. При цьому масштаби ураження від впливу світла збільшуються з інтенсивністю сонячного випромінювання.

У польових умовах дефіцит магнію може залишатись непоміченим досить тривалий час. Через зниження рухомості цукри та інші вуглеводи накопичуються у листках, а транспорт поживних речовин практично припиняється. Оскільки цукри та вуглеводи є основою для формування і розвитку кореневої системи молодого організму, проблема набуває дуже серйозного характеру. На розвитку й рості листового апарату рослини нестача магнію починає відображатися через 10 днів, але типові ознаки дефіциту стають помітними десь на 15-ий день.

Нестача кальцію також є дуже небезпечною для рослини. При ній спостерігається патологічний розвиток тканин меристеми у клітин, які не діляться, не утворюються клітинні стінки, і тому виникають багатоядерні клітини або клітини дуже малого розміру. Це призводить до втрати міцності стебла, гальмування росту бічних коренів, кореневих волосків та листя. Також дефіцит кальцію обмежує ріст коріння у довжину, що лімітує надходження інших елементів мінерального живлення.

Низька забезпеченість кальцієм викликає набухання пектинових речовин кореневої системи, що призводить до ослизнення клітинних стінок, зниженню імунітету і зараження різними аеробними мікроорганізмами, збудниками кореневих гнилей. Зменшення ступеня насиченості ґрунту основами знижує його буферність, що призводить до глобального підкислення.

При дефіциті кальцію знижується ферментативна та мікробіологічна активність ґрунтів, а також доступність інших елементів мінерального живлення, наслідком чого є порушення режиму живлення культурних рослин.

Загальновідомо, що найбільш ефективним та найдієвішим методом надходження кальцію у ґрунт є вапнування. На кислих ґрунтах вапнування не лише підвищує врожайність та ефективність використання добрив, а й приносить чималий економічний ефект. На сильно- та середньо кислих ґрунтах при їх вапнуванні добрива працюють на 40-50% ефективніше, на слабокислих – на 15-20%. Цікавий і той факт, що прибавка від суміжного застосування вапнування і мінеральних добрив завжди більша, аніж сума від прибавок їх роздільного внесення. Якщо з певних причин здійснити вапнування не вдалося, можна скористатись способом стрічкового внесення кальцієвмісних добрив.

Як уже зазначалось вище повна забезпеченість магнієм стимулює збільшення продуктивності та накопиченню цінних цукрів та інших вуглеводів у рослинах, що підвищує їх стійкість до заморозків.

Озимі рекомендовано підживляти добривами з вмістом магнію уже восени. Для енергетичних культур, запланована врожайність яких є вище середньої, потреба у магнію відповідно зростає. Варто звернути увагу на те, що надлишок калію здатен пригнічувати засвоєння магнію. Тому внесення простого калійного добрива слід поєднувати з водорозчинним магнієвим добривом. Такий метод дозволяє обом елементам живлення розчинатись рівномірно, і їх концентрація у ґрунті підвищується. При внесенні лише калію порушується баланс елементів (який має притримуватись норми 3:1).

На важких ґрунтах рекомендований вміст магнію повинен бути вищим, ніж на легких. Надходження вологи і поживних речовин до кореневої системи рослин відбувається в цьому випадку значно повільніше. Глинисті ґрунти сильно «в’яжуть» обмінний та розчинний магній, що відчутно знижує рівноважну концентрацію речовин ґрунтового розчину в прикореневій зоні.

Процеси вимивання викликають втрати магнію з ґрунту у розмірі 10-20 кг з гектару. Вищим цей показник буває у вологі роки і на легких ґрунтах, а також якщо застосовуються супутні мінеральні добрива. Наприклад, при внесенні хлористого калію збільшуються втрати магнію з дренажними водами. Дещо менші ці втрати при внесенні сульфату калію і простого суперфосфату. Відчутно зменшується вимивання магнію при заміні простого суперфосфату подвійним, що пояснюється відсутністю в останньому гіпсу. Внесення азотних, калійних і фосфорних добрив, як правило, підвищує потребу рослин у магнії, адже для них важливе співвідношення між цими елементами. Для підтримки позитивного балансу магнію у ґрунті необхідне щорічне його внесення у кількості 30-40 кг на 1 гектар. Важливо враховувати, що осіннє внесення магнію покращує його розподіл в орному шарі. Зручним і одним з найбільш дієвих методів коригування надходження магнію до рослин є позакореневе підживлення.