Інститут живлення рослин представляє третю, заключну частину матеріалів присвячених темі ” Дефіцит елементів живлення “. З першою та другою частинами ви можете ознайомитись на нашому сайті.

Затримка росту і цвітіння, побіління кінчиків листів у злаків, пустоколосиця вівса, ячменю, у плодових культур – хлороз, некроз і суховерхість, ушкодження генеративних органів – ознаки, викликані таким явищем, як дефіцит міді. Вона стимулює біосинтез хлорофілу, антоціанів, також проводить фіксацію молекулярного азоту, сприяє синтезу білка, впливає на інгібітори росту, підвищує стійкість рослини до посухи й морозу. Також мідь є складовою ферментів, бере участь у процесах дихання, фотосинтезу, білковому та вуглеводному обмінах. Одна з найважливіших ролей міді – участь у створенні окислювально-відновлювальних ферментів. Також цей елемент живлення рослин виступає активатором біохімічних процесів, бере участь у синтезі білка, впливає на азотний обмін у рослинних органах. Мідь також покращує поступлення у організм рослини магнію та азоту, стимулює синтез вуглеводів. Рослинами-індикаторами недостатності міді є зернові культури. Їх молоді листки скручуються, в’януть і відмирають. У плодових культур дефіцит міді проявляється відмиранням молодих пагонів, крайовим хлорозом і некрозом, затримуються періоди цвітіння і плодоношення. Дефіцит міді посилюється при вмісті великої кількості важких металів, як-от Mn, Fe, Zn, у ґрунтовому розчині.

Нестача марганцю розвиває сіру плямистість листків злаків, хлороз у плодових, деформування насіння. Також порушується співвідношення елементів, що складають мінеральне живлення рослин, знижується вміст хлорофілу, сповільнюється фотосинтез і відновлення нітратів. Марганець бере участь у відновленні нітратів до аміаку, у фотосинтезі, відновленні СО2, сприяє відтоку цукрів з листків та росту клітин. Більшість ґрунтів достатньо забезпечені марганцем. Його дефіцит може спостерігатися на піщаних ґрунтах, де марганець може вимиватися з верхніх шарів. Недостатність цього елемента живлення рослин може проявлятися також на підзолистих і ґрунтах з високим вмістом гумусу після їх вапнування. Симптоми дефіциту марганцю різні у різних рослин. Так поверхня листка картоплі стає нерівною; молоді листки огірка забарвлюються у світло-зелений колір, а на краях стають жовтуватими; листки столового буряка стають бордовими, на молодих листках з’являються світло-блакитні плями.

Нестача цинку гальмує поділ клітин та ріст рослини, утворюються дрібні розеткові листки, знижується морозостійкість. Також порушується синтез нуклеїнових кислот та триптофану. Цинк є важливим елементом живлення рослин, що виконує у їх організмі важливі функції: бере участь у окислювально-відновлювальних реакціях, активує 13 ферментів, задіяний у біосинтезі стимуляторів росту. Нестача цинку спричиняє зниження поглинання амонійного азоту, в рослинах знижується кількість цукрів, рівень органічних кислот збільшується, порушується синтез білка, зростає вміст амідів і амінокислот. До симптомів дефіциту цинку відносять плямистість верхніх листків в овочевих. Так, наприклад у томатів з’являються дрібні листки з ознаками хлорозу.

Дефіцит молібдену спричиняє затримку росту та появу світлих листочків, хлорозу на некрозу. Сповільнюється розвиток бульбочки на коренях бобових. Молібден міститься в складі ферментів, що каталізують відновлення азоту, сприяє переносу електронів в окислювально-відновних реакціях та нагромадженню аскорбінової кислоти. Він бере участь у фіксації молекулярного азоту бактеріями Rhizobium, у фосфорному та білковому обмінах та у створенні пектину. Дефіцит молібдену спричиняє нагромадження азотовмісних сполук та гальмує створення фосфороорганічних компонентів. У кислому ґрунті значно зменшується рухливість молібдену та засвоюваність його рослинами. На торф’янистих ґрунтах Mo зв’язаний і недоступний для рослин. Відрізняючись від інших елементів живлення рослин, молібден здатен накопичуватись у їх органах, не викликаючи токсичної дії. Дефіцит молібдену може спричиняти зменшення продукування аскорбінової кислоти, що призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу. Симптоми молібденового дефіциту найбільш помітні на капустних, зокрема на цвітній капусті. Її листки зморщуються, скручуються, можуть ставати тонкими і прозорими з темно-зеленим забарвленням. У томатів дефіцит молібдену проявляється по-іншому: друга і перша пара листків закручуються краями вверх і жовтіють, хлороз поширюється на усю поверхню листка. В огірка дефіцит молібдену проявляється хлорозом на краю листка. У плодових та бобових рослин – на листках з’являються світло-зелені плями.

Брак бору гальмує розвиток генеративних органів, пагони відмирають, цукровий буряк починає хворіти на гнилизну сердечка. Бор забезпечує синтез урацилу та фенольний обмін. Сприяє розвитку генеративних органів та допомагає рослині засвоювати мінеральні речовини. Також бор пришвидшує рух вуглеводів. B – один з мікроелементів, які найбільше впливають на якість врожаю. Цікаво, що дводольні (майже всі фрукти та овочі) поглинають в 10 разів більше бору, аніж однодольні. Найбільше його міститься у м’якоті плодів. Брак бору збільшується при вапнуванні. Типові симптоми нестачі бору: у картоплі пригнічується точка росту, затримується ріст рослин, відстані між вузлами скорочуються, листки стають ламкими; суцвіття у цвітної капусти темніють, у стеблі може виникати дупло; у коренеплодів розвивається гниль сердечка; у томатів точка росту стебла темніє, нові листки починають рости у нижній частині стебла, на плодах можуть виникати бурі плями; листки плодових дерев на верхівці пагона забарвлюються у сірий колір, морщаться і стають ламкими, також спостерігається активний ріст пазухових бруньок, може розвиватися некроз м’якоті плодів.

Своєчасне встановлення «діагнозу» та правильний вибір методу лікування неінфекційних хвороб, викликаних дефіцитом якого-небудь одного або декількох елементів, що складають мінеральне живлення рослин, забезпечить їх динамічний розвиток. Слід зазначити, що прояв нестачі якогось елемента живлення рослин не завжди спричинений його відсутністю, а здебільшого залежить від наявності та співвідношення інших елементів, кислотності та структури ґрунту, температурного та водного режимів тощо.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений