Розглянувши критичні періоди потреби у волозі та усвідомивши важливість води для рослин, ми пропонуємо звернути увагу на правила та рекомендації застосування добрив в посушливих умовах господарювання.   

1272569465_article

Результати наукових досліджень та й практичний досвід доводять взаємозв’язок між поживою та вологою, і навпаки. При оптимальних умовах забезпечення рослини вологою та елементами мінерального живлення, витрати води на формування одиниці врожаю завжди менші, чим при дефіциті одного з цих компонентів, або, особливо, обох. Кореляційну залежність зволоження та удобрення переконливо довів академік Д. М. Прянішніков. Так, на прикладі вівса він продемонстрував закономірність впливу добрив на зниження транспіраційного коефіцієнту, тобто, як рослина може раціонально використовувати воду. 

Транспіраційний коефіцієнт вівса залежно від удобрення

вологість ґрунту,

% від повної вологоємності

без добрив на фоні повного удобрення
40 402 334
60 483 372
80 505 409

При явному вододефіциті, добрива не лише можуть не мати бажаного ефекту, а й спричинити деяке гальмування ростових процесів у рослині. Якщо ж кількість вологи дещо нижча потрібної (але не критично менша) добрива сприяють більш раціональному її використанню. У будь-якому випадку, окрім вище обумовленого гострого дефіциту, добрива сприяють скороченню витрат вологи, і оптимізують її використання.

Найкращий ефект в таких умовах мають фосфорні добрива, за участі калійних та азотних (доля фосфору – переважає). Завжди варто пам’ятати, що мінеральні добрива це насамперед наші з вами гроші. Тому до питання ефективності мінеральних добрив при посушливих умовах потрібно підходити з усією серйозністю та відповідальністю, необхідно застосовувати усі доступні заходи для максимального накопичення і зберігання вологи у ґрунті, використовувати відповідні прийоми обробітку ґрунту і догляду за рослинами, проводити снігозатримання.

Враховуючи наш не дуже стійкий і досить часто занадто посушливий клімат високу результативність та ефективність має застосування добрив в якості основного внесення. Таким чином, поживні речовини потрапляють у більш вологі шари ґрунту і стають краще доступними для рослин. В залежності від умов вирощування, науковці рекомендують таким чином вносити 75-90% усіх запланованих добрив під культуру. Перенесення частки добрив із розряду основних у категорію «підживлення» знижує їх ефективність на 30-40%, окрім азотних добрив. І ось тут варто звернути увагу на надзвичайно важливий момент: однобічне азотне живлення в посушливих умовах господарювання має негативний ефект. Це пояснюється енергійнішим використанням запасів вологи через посилення транспірації вегетативною масою, а відповідно і зниження врожайності.

Фосфор і калій необхідні рослинами, як на ранніх етапах розвитку, так і у генеративних фазах. Недостатня забезпеченість рослин калієм відчутно сковує та обмежує дію азоту, особливо це стосується низькобуферних ґрунтів. Повне задоволення потреб рослин у калії та фосфорі сприяє підвищенню загальної здатності краще підлаштовуватись під стресові умови і якомога безболісніше їх переносити, що зокрема включає посухостійкість та зимостійкість в озимих культур. Ці елементи сприяють пришвидшеному росту і розвитку кореневої системи, що у свою чергу визначає ефективність засвоєння поживних речовин та вологи із ґрунту. Калій особливо позитивно впливає на поглинання та накопичення води із ґрунту, що має вкрай важливе значення при недостатній кількості опадів, і тривалих періодах засухи. Також підвищується нарощування сухої маси на одиницю використаної води, що дозволяє рослинам менш болісно переживати нестачу вологи, завдяки економнішому і раціональнішому її використанню. При стабільному і правильному забезпеченні калієм поступово покращується водний режим ґрунту.    

vlagnost_vozduha

З технологічних міркувань фосфорні та калійні добрива найчастіше вносяться під озимі культури восени перед посівом, під ярі – весною при передпосівному обробітку ґрунту. Якщо говорити саме про озимі зернові, нами помічена цікава закономірність, у багатьох дослідах краща ефективність і дієвість фосфору спостерігається саме при весняному внесенні в формі КАС + рідкі комплексні добрива (РКД). Пояснити це можна так званим явищем «старіння фосфору», тобто приєднання іонів фосфору до ґрунтових частин і, як наслідок, перехід їх у важкодоступні для рослин сполуки. Оскільки максимально гостра потреба озимих зернових у фосфорі припадає на фазу виходу в трубку, при осінньому внесенні до цього моменту значна частка фосфору вже у важкодоступній формі, і не може бути раціонально використаний весь обсяг внесених добрив. Чим більш прохолодна і волога погода весною, тим відчутніші переваги саме весняного внесення фосфорних добрив. Це ще один важливий момент, який дозволяє корегувати технологію і підлаштовувати її, під прогнозовані погодні умови кожного конкретного року. Крім того, припосівне (30-40 кг/га) внесення фосфорних і азотних добрив (прикладом може слугувати амофос) створює низькоконцентрований азотно-фосфорний екран, який виконує функцію утворення білку та енергозабезпечення рослини на початкових етапах органогенезу.

Якщо з певних причин восени під основний обробіток ґрунту внесення добрив не проводилось, то є можливість виправити ситуацію весною, але лише при достатньому забезпеченні вологою. Даний агроприйом особливо актуальний для технічних культур. Мова йде про повно компонентні азотно-фосфорно-калійні добрива. Прошу звернути увагу – ефективність і дієвість добрив у такому випадку дуже відчутно залежить від погодних умов, і у посушливі роки може виявитись досить сумнівною, особливо при недостатньо глибокій заробці.

Досить відчутною, у посушливі роки, є ефективність добрив із вмістом мікроелементів: міді, цинку, бору, молібдену, кобальту. Науковці одностайні: мікроелементи знижують транспірацію у рослин у денний період і підвищують у ранішній, та посилюють водостримуючі властивості тканин організму рослини. Цинк, мідь, залізо, бор та магній знижують денну депресію фотосинтезу, посилюють процеси руху вуглеводів до репродуктивних органів, пом’якшуючи негативний вплив засухи і високого температурного режиму на врожайність. Алюміній та кобальт стабілізують вміст РНК в умовах засухи, завдяки зниженню активності ферменту рибонуклеази, яка руйнує молекули. Як наслідок, підтримується кращий рівень синтезу білків, і рослини простіше та швидше адаптуються й відновлюються після стресового впливу зовнішнього середовища.

 Інститут живлення рослин – Институт питания растений