Удобрення овочевих культур – справа не легка, але необхідна, оскільки  для формування врожаю вони витрачають величезну кількість поживних речовин. Овочеві культури є дуже вимогливими до наявності тепла та світла, кореневого та повітряного живлення. Через відносно слабку кореневу систему овочеві культури потребують наявності в ґрунті великих обсягів легкодоступних поживних речовин. Саме тому овочеві культури вирощують здебільшого на окультурених ґрунтах, з гарними водно-фізичними властивостями.

осінній посів овочів

Удобрення овочевих культур вимагає врахування багатьох факторів, найважливіші з них:

  1. Реакція овочевої культури на концентрацію і реакцію ґрунтового розчину і вапнування;
  2. Особливості розвитку кореневої системи;
  3. Дія та післядія гною на культури;
  4. Ефективність внесення мінеральних та органічних добрив;
  5. Відношення до окремих видів і форм мінеральних добрив.

Різні овочеві культури по різному ставляться до окремих елементів живлення, а тому систему удобрення овочевих культу потрібно обирати в залежності від «підопічного». Для прикладу, помідори дуже чутливі до нестачі фосфору, для капусти життєво необхідним є азот, морква, цибуля та часник дуже погано переносять дефіцит у ґрунті калію та фосфору.

Те ж саме стосується і органічних добрив, а саме гною, овочі реагують на нього по різному. На пряму дію гною найкраще відгукуються огірки та цибуля, на післядію – столові буряки та ранньостигла капуста. Цибуля, що важливо, погано реагує на свіжий гній, тому варто застосовувати перепрілий гній. Використання безпідстилкового гною для удобрення овочевих культур не допускається.

Що ж до реакції ґрунтового розчину: столові буряки, капуста, цибуля і часник досить гарно ростуть при pH=6.5…7.2, і найкраще реагують на вапнування ґрунту, огірки потребують слабо кисло реакції і гарно реагують на вапнування, а ось морква і помідори характеризуються дуже великою чутливістю, тому вапнувати треба заздалегідь.

Отже, головні завдання системи удобрення овочевих культур:

  1. Підвищення загальної родючості ґрунту;
  2. Збільшення ефективності росту та розвитку овочевих культур;
  3. Отримання «на виході» продукції з хорошими смаковими та товарними якостями;
  4. Пролонгація терміну зберігання врожаю.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений