Головна Оптимізація живлення рослин

Оптимізація живлення рослин

Ми можемо в 4 рази збільшити врожай, якщо нам вдасться вдвічі прискорити фізіологічні процеси», – авторитетно заявляють сучасні науковці. І це дійсно можливо. Сьогодні вони готові відкрити для кожного з нас ці секрети, саме ті моменти, які допоможуть керувати процесами асиміляції, через регульовані нами фактори. Одним, з яких є найбільш дієвий і перевірений часом – це оптимізація живлення рослин.

Хоча для більшості, і навіть досвідчених агрономів, поняття оптимізація живлення чомусь асоціюється як додаткові капіталовкладення, ми ж розглядаємо – як пошук такого варіанту, який дозволяє правильно і грамотно використати світло, воду, тепло, поживу, максимально використати генетичний потенціал рослини.

Як знизити затрати і уникнути недобору врожаю, підвищити продуктивність рослини в умовах несприятливої дії кліматичних умов й інших негативних факторів – питання, що турбують кожного.

Реалізація цих задумів можлива за грамотного та творчого підходу до розробки системи живлення, що є цілеспрямованим впливом елементів живлення на біохімічні та фізіологічні процеси, зокрема: ріст, розвиток і, відповідно, рівень врожайності. Мінеральні сполуки при цьому є не лише будівельним матеріалом, але й регуляторами відповідних процесів, складовою ферментів та амінокислот.

Вирощування будь-якої з сільськогосподарських культур є цілісною оптико-біологічною системою, продуктивність якої визначається не лише ґрунтовими та погодними факторами і рівнем технічного забезпечення, а й інтенсивністю поглинання та ефективністю використання енергії ФАР (фотосинтетичної радіації). Так, рослини поглинають менше половини енергії ФАР, яка в основному використовується на теплообмін і транспірацію. Коефіцієнт корисної дії фотосинтезу при цьому становить лише 0,7-1,2%. В цілому ж на утворення тонни органічної маси рослини використовують 1,5-2 тонни вуглекислого газу, 50-100 кг елементів, що складають мінеральне живлення.

Сучасний підхід підвищення продуктивності сільськогосподарських культур повинен мати комплексний характер і будуватись за принципами, що поєднують фотосинтез, мінеральне живлення та морфогенез, вивчення і здатність управління ними. Першочерговим завданням такого підходу є максимальне нівелювання перешкоджаючих факторів зближення біологічного потенціалу культури з фактичним. Наприклад, за умови утворення з кожної квітки зернини урожайність гречки з 1 га може становити понад 10 тонн. Стовідсоткова фертильність та нульова редукція квіток у рослин сої здатна забезпечити врожайність на рівні 30-40 тонн з гектара.

Фундамент оптимізації живлення рослин заклав ще у середині ХІХ століття німецький професор Юстус фон Лібіх, який першим сформулював правило, що сьогодні широко відоме під назвою Закон мінімуму Лібіха. Однак, ставлячи за мету раціональне застосування добрив та максимальну реалізацію потенційних можливостей сільськогосподарських культур, сьогодні все актуальнішим стає вдосконалений німецьким агрономом Георгом Лібшером «закон сукупної дії факторів життя рослин». Згідно якого, «рослина з тим більшою продуктивністю може використовувати фактор, що знаходиться в мінімумі, чим більше інших факторів знаходиться в оптимумі». Це правило розширив американський науковець Віктор Шелфорд, завдяки чому воно й дістало назву Закон толерантності Шелфорда.

Корифей вітчизняної агрохімії Дмитро Прянишников переконливо довів те, що брак знань не можна замінити надлишком добрив. Цей постулат особливо актуальний сьогодні, коли агрономи вишукують можливість як забезпечити повноцінне мінеральне живлення і при цьому заощадити кошти на придбання добрив, не ризикуючи жертвувати показниками врожайності.

Таким чином, оптимізація живлення – це підбір, встановлення та застосування таких прийомів, як оптимальні рівні, співвідношення і форми елементів мінерального живлення, способи внесення добрив для конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Також враховані фізіологічні та сортові особливості рослин, прийоми агрономічних технологій та низка інших факторів. У тісній взаємодії між собою ці чинники визначають величину врожаю. Натомість головною умовою виживання у сучасному землеробстві є вміння одержати високі та сталі врожаї з мінімальною собівартістю одиниці продукції. Дотримуватись цих принципів – головне завдання кожного агронома, технолога й керівника.

Сортовий склад постійно змінюється – з’являються нові сорти рослин, гібриди, зростають вимоги до продуктивності сільгоспкультур і якості продукції за таких умов, як ризиковане землеробство. І на перший план з усіх агроприйомів виходить мінеральне живлення рослин, адже при раціональному підборі елементів можна корегувати, як мінеральне кореневе живлення так і фотосинтез. Насіння, мінеральні добрива, мікродобрива, стимулятори росту, засоби захисту рослин (гербіциди, інсектициди, фунгіциди) є невід’ємною частиною аграрних технологій.

Отже, оптимізація живлення – це найбільш сприятливе для рослин поєднання повітряного і ґрунтового живлень та економічно вигідний для підприємства варіант їх з забезпечення.

Зробити правильний вибір допоможуть фахівці Інституту живлення рослин, які розуміють необхідність і прагнуть забезпечити поєднання науки з виробництвом.