БорБор

Роль бору, як правило, чомусь відображають однобоко, постійно повторюється, що бор приймає участь у вуглеводному обміні та сприяє заплідненню квіток у рослин, і чомусь замовчується, що бор як регулятор відповідає за синтез стимуляторів та інгібіторів росту рослин. Він сприяє кращому використанню кальцію та посилює утворення бульбочок на коренях бобових. Також й не говорять про те, що бор потрібен рослинам протягом усього періоду вегетації, оскільки саме він регулює синтез і транспорт вуглеводів, ростових речовин, аскорбінової кислоти від листя до органів плодоношення і коріння. Під впливом бору рослини раніше зацвітають і дають насіння, різко знижуються хвороби і підвищується насіннєва продуктивність. Жоден з процесів обміну речовин не відбувається без участі бору.

Слід пам’ятати, що на відміну від інших елементів живлення бор не здатний перерозподілятися між старими і молодими органами. Брак бору найчастіше спостерігається на карбонатних, заболочених, а також провапнованих ґрунтах, посилюється в посушливі роки і при надмірному внесенні азотних добрив та вапна.

В ґрунті бор знаходиться в різних сполуках. Ступінь їх доступності для рослин і мікроорганізмів неоднаковий.

Рослини можуть засвоювати бор з його водорозчинних сполук і сполук, розчинних в слабких кислотах. На рухомість бору в ґрунті негативно впливає вапнування. Вапнякові добрива, що містять CaCO3, зменшують у ґрунті вміст водорозчинного бору, тоді як пилоподібна сланцева зола, що складається переважно з CaO, підвищує його фіксацію через руйнування мінеральних і органічних сполук бору. Проте в останньому випадку спостерігається вимивання з ґрунту розчинних сполук бору. Отже, в провапнованих кислих ґрунтах міститься дуже мало водорозчинного бору. Такі ґрунти потребують внесення борних добрив.

Наведені у картосхемах дані допоможуть оцінити рівень забезпеченості ґрунтів мікроелементами при вирощуванні сільськогосподарських культур з різним рівнем їх поглинання та виносу.

Вміст Бору у ґрунті мг/кг для культур невисокого виносу (зернові, зернобобові, кукурудза, картопля)

Бор у живленні рослин

Вміст Бору у ґрунті мг/кг для культур підвищеного виносу (соняшник, коренеплоди, овочі)

Бор у живленні рослин

Вміст Бору у ґрунті мг/кг для культур високого виносу (високоврожайні сорти та гібриди культур першої та другої групи)

Бор у живленні рослин

 

Поглинання і рух в рослинах. Розчинні форми бору легкодоступні для рослин. Засвоєння В корінням відбувається в декілька етапів (від трьох до шести стадій процесу) і визначається головним чином переносом води в коріння. Тому поглинання В пропорційне до його концентрації у ґрунтовому розчині та інтенсивності її потоку.

Один з найважливіших факторів, що впливають на біологічну доступність В для рослин, –pH ґрунтів. Найнижчий коефіцієнт рухомості В спостерігається при pH ≈ 7. В лужних ґрунтах доступність В зростає з підвищенням pH. Це може викликати загрозу накопичення В, особливо на солонцях, що промиваються. Поглинання В залежить від температури і збільшується за теплої погоди.

Для бору характерним є нерівномірний розподіл його по рослині. Бор більше накопичується в листках, бутонах, квітках, основне місце його локалізації – пилок, зав’язь, тичинки. Менше бору містить коріння і дуже мало – стебла. В листку бору найбільше в листкових пластинках, тоді як паренхіма та судинно-волокнисті пучки не характеризуються ареалом локалізації бору. Бор не здатен до реутилізації. Однак завдяки переміщенню через ксилему він накопичується в старих листках, причому найвищий його вміст спостерігаються по краях.

Біохімічні функції. Бор за своєю фізіологічною роллю відрізняється від інших мікроелементів. Функції бору пов’язані з такими основними процесами як:

  • метаболізм вуглеводів і транспорт цукрів через мембрани;
  • синтез нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) і фітогормонів;
  • утворення стінок клітин;
  • розвиток тканин (передбачається участь його як агента транспорту).

Низька забезпеченість рослин бором викликає порушення анатомічної будови рослин, слабкий розвиток ксилеми, роздробленість флоеми основної паренхіми і дегенерація камбію. Коренева система розвивається слабо і уражується гнилями, бактеріозом та іншими кореневими хворобами.

Для більшості ґрунтів B – дефіцитний елемент, і для деяких видів рослин характерні прояви його глобального дефіциту. Борне голодування для низки сільськогосподарських культур, наприклад цукрових та кормових буряків, селери, соняшнику, бобових, яблунь, – предмет головного болю агрономів. З числа специфічних симптомів недостатності В першими проявляються гальмування і ненормальний розвиток точок росту, блакитно-зелене забарвлення молодого листя і погіршення утворення плодів. Візуально спостерігається деяка схожість між симптомами дефіциту В і реакцією рослин на обробку їх гормонами росту, наприклад, ауксином або гібереліновою кислотою.

Аналізи вмісту водорозчинного бору в ґрунтах і рослинних тканинах дозволяють діагностувати і передбачати дефіцит цього елемента. Деякі види рослин мають низьку потребу в борі і можуть бути чутливими до підвищеного вмісту, навіть якщо він лише трохи перевищує необхідну кількість для нормального росту.

Взаємодія з іншими елементами. Вплив бору на поглинання рослинами інших елементів живлення пов’язаний зі зміною проникності мембран і станом внутрішньоклітинних колоїдів. Взаємодія бору з іншими мікроелементами носить дещо суперечливий характер. Так, наприклад, передбачуваний антагонізм бору з Cu, Cr, Mo і Mn може бути пов’язаний і з непрямим впливом, що виникає при посиленні росту, а отже, зі збільшенням потреби в зазначених мікроелементах. Антагонізм Fe і В пояснюється як результат посилення накопичення В у коренях при посиленому надходженні Fe з ґрунту. Антагонізм В і Si – це наслідок конкуренції силікатних іонів з В при адсорбційній позиції, причому ця реакція спостерігається як в ґрунтовому середовищі, так і в тканинах коренів. Особливо часто виявляється взаємозв’язок між В і Са. Рослини розвиваються нормально за умови, що існує певний баланс як в надходженні Са і В, так і в концентраціях їх у тканинах. У кислих ґрунтах часто спостерігається дефіцит бору, спричинений вапнуванням. Однак, при однакових кількостях Са концентрація В в тканинах набагато вища тоді, коли в ґрунт вносився СаSO4, а не СаСОз. Вапнування призводить до зниження адсорбції В ґрунтовими колоїдами, тому токсична дія цього елементу може бути ослаблена чи попереджена внесенням Са в ґрунт. Це явище пояснюється як реакціями в ґрунтовому середовищі, так і метаболічними процесами.

Бор і фосфор дають аналогічні реакції з групою ОН, тому поглинання цих елементів рослинами дуже схоже. Поглинання і розподіл Р2О5 залежить від концентрації В, тому що В знижує рухомість і трансформацію фосфору в коренях. Взаємодії В і Р2О5 в ґрунтах заважає вплив фосфатних іонів на міграцію В. Інші ефекти, спричинені елементами живлення, наприклад К і Na, що впливають на утримання В у рослинах, є вторинними явищами, пов’язаними з посиленням росту рослин або деякими фізіологічними порушеннями.

Як бачимо, для нормального розвитку рослин необхідний суворий контроль за рівнем забезпечення безперебійного борного живлення, яке залежить від pH ґрунтового розчину, температурного, водного режимів. З огляду на те, що під впливом бору рослини раніше зацвітають і дають насіння, різко знижується захворюваність і підвищується насіннєва продуктивність, є потреба додаткового внесення борвмісних добрив. Проте варто зауважити, що не всі препарати можна використовувати в Україні, існує спеціальний перелік дозволених до використання добрив.