Ріпак – найпоширеніша олійна культура з родини капустяних. Основна ціль вирощування ріпаку – отримання олії, яку використовують у різних галузях промисловості (у харчовій у тому числі). Насіння ріпаку містить 40-50% олії, 16-29% білка, 5-7% клітковини, 24-25% без азотистих екстрактивних речовин. Ріпак має як яру, так і озиму форми, але оскільки вирощування озимого ріпаку куди популярніше сконцентруємо увагу саме на ньому.

МОРФОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ

Вирощування ріпаку значно спрощується через зовсім незначні вимоги культури до теплового режиму, простіше кажучи ріпак доволі невибагливий до тепла. Для проростання насіння достатньо аби температура перевищувала відмітку у 0 градусів. Щоправда, для швидких та дружніх сходів потрібна температура близько 15 градусів за Цельсієм. Вегетація рослин відбувається при 5-6 градусах. Для оптимальної перезимівлі рослин необхідно аби сформувалась розвинена розетка 6-8 справжніх листків. Цьому посприяє правильно визначений строк сівби та густина посіву. Добре загартовані рослини при сніговому покриві у 5 см здатні витримувати морози до 25-28 градусів. Згубно впливають на вирощування ріпаку весняні перепади температур. Оптимальна температура для росту вегетативної маси 18-19 градусів, а для достигання та цвітіння – 22-24.

Врожаї озимого ріпаку доволі сильно залежать від забезпеченістю вологою. При річній сумі опадів у 500 мм варто готуватись до значних втрат урожаю. Після весняного пробудження (відновлення вегетації) ріпак добре використовує зимові запаси вологи. Найбільш відчутна відсутність необхідного зволоження під час інтенсивного росту стебла та у фазі цвітіння. Взагалі, ріпак полюбляє часті, але не сильні опади.

Якщо ж говорити про вимоги озимого ріпаку до світла, варто відзначати що це культура довгого дня. Ясна погода у пору загартування значно підвищує морозостійкість, а значить, полегшує перезимівлю. Враховуючи сучасну структуру використання посівних площ найчастіше ріпак сіють після озимого чи ярого ячменю, озимої пшениці.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ УРОЖАЮ РІПАКУ

При достатній вологозабезпеченості та гарній підготовці ґрунту сходи ріпаку наступають максимум на п’ятий день. Далі наступає період інтенсивного розвитку кореневої системи. До фази перших чотирьох листків, переважна більшість поживних речовин витрачається на ріст кореневої системи у довжину та ширину. Зазвичай, такий бурний ріст кореневої системи завершується під кінець вересня. Дуже важливий момент: якщо занадто загустити посів, відбувається конкуренція рослин за світло, бурхливий ріст листкової маси, що негативно впливає на зимостійкість та розвиток кореневої системи (прямо пропорційні втрати урожаю).

Потім розпочинається закладання квіткових бутонів. Кількість листків впливає на кількість бокових пагонів. Осінній розвиток дуже відчутним чином впливає на загальну врожайність насіння. Недорахувавшись 2-3 листки осінню, будьте готовим втрати 15-20% урожаю навесні.

З відновленням весняної вегетації ріпак відбувається інтенсивне наростання вегетативної маси (тривалість 2-3 тижні). У цей період культура відчуває підвищену потребу у азоті. Інтенсивність росту стебла також відчутно впливає на майбутній врожай, оскільки багато у чому визначає кількість квіток у суцвітті та їх фертильність. Фаза бутонізації найсприятливіший момент для обробки регуляторами росту. З початком цвітіння відчутно вплинути на урожайність вирощування ріпаку майже неможливо, можна лише скоригувати деякі незначні моменти.

ОСОБЛИВОСТІ УДОБРЕННЯ РІПАКУ

Вирощування ріпаку потребує дещо більшої кількості добрив аніж, скажімо, вирощування зернових. Науково обґрунтоване удобрення ріпаку – шлях значно підвищити врожай. На формування 1 центнера насіння необхідно 6 кг азоту, 2,4 кг фосфору, 4,2 кг калію. Близько 15-20% необхідної кількості елементів живлення ріпак здатен поглинути з ґрунту. Деяку частину елементів живлення можна компенсувати внесенням органічних добрив, але акцентуємо Вашу увагу: лише деяку частину компенсувати, і аж ніяк не повністю замінити.

Оскільки основну частину насіння ріпаку складають жир та білок дуже важливе правильне удобрення ріпаку азотом та сіркою. Достатня кількість азот ключ до формування оптимальної вегетативної маси, високого рівня врожаю. Зрозуміло, що ріпак потребує значну кількість азотних добрив, але азот набагато менш ефективний при нестачі калію та фосфору, що зайвий раз підтверджує фразу «усього повинно бути в міру».

Фосфор необхідний для розвитку кореневої системи, оптимальної будови розетки ріпаку, підвищення ефективності засвоєння азотних добрив, збільшення морозостійкості культури, підвищення насіннєвої продуктивності, зменшення ризику вилягання посівів. Калій сприяє акумуляції вуглеводів у тканинах рослини, що не лише підвищує морозостійкість, а й значно покращує засвоєння води, та відповідно, елементів живлення культурою. Удобрення ріпаку калієм також слугує засобом підвищення імунітету культури до хвороб. Фосфорні і калійні добрива найефективніше вносити під оранку, азотні – весною.

Враховуючи вище описану важливість азоту для вирощування ріпаку науковці рекомендують вносити його не менше як двічі, у деяких випадках тричі. Перший раз якомога раніше, допускається навіть по тало-мерзлому ґрунту. Друге входження краще усього здійснити на початку фази росту стебла (приблизно на 20-25 день після першого). Третє внесення азоту точно не завадить, але гостра необхідність у ньому є лише на ґрунтах де можливе швидке вимивання, оптимальний термін третього удобрення ріпаку азотом – початок цвітіння.

Не варто нехтувати й такими елементами живлення як магній, сірка і калій, адже, на жаль, часто навіть досвідчені агрономи не враховують їх важливість, і лише, коли урожай не виправдовує очікувань усвідомлюють власну помилку. Магній виконує важливу роль у процесі фотосинтезу, сприяє повітряному живленню рослини. Також магній, окрім збільшення власне врожайності, впливає й на якість насіння, підвищуючи вміст олії. Найчастіше обмежуючим фактором високого врожаю ріпаку виступає нестача сірки. Наглядним свідченням цього є сповільнення росту рослини, зменшення кількості стручків у рослині, і кількості насіння у стручках. Удобрення ріпаку мікроелементами (бор, марганець, цинк, молібден) також може доволі продуктивно вплинути на врожай.

ХВОРОБИ РІПАКУ

Ріпак значно менше страждає від хвороб, аніж від шкідників, проте якщо хвороба таки атакувала, наслідки можуть бути катастрофічними. Під час вирощування ріпаку варто остерігатись таких хвороб:

  1. Склеротиніоз ріпаку
  2. Мікосфереллез ріпаку 
  3. Пероноспороз ріпаку
  4. Фомоз ріпаку
  5. Борошниста роса ріпаку

ШКІДНИКИ РІПАКУ

Ріпак – культура, яку доволі сильно полюбляють шкідники. Найпопулярніші шкідники ріпаку:

  1. Хрестоцвіті блішки
  2. Ріпаковий квіткоїд
  3. Прихованохоботники
  4. Попелиця
  5. Трач

ПОРАДА

Інститут живлення рослин