Головна мета, яку ставить перед собою кожен господар, який взявся за вирощування озимої пшениці – в результаті отримати хороший і якісний врожай. Аби плани стали реальністю, потрібно в першу чергу оптимізувати умови для росту та дозрівання озимини на всіх етапах її розвитку. А зокрема, підібрати найбільш адаптовані сорти пшениці, тобто ті, які здатні забезпечити хороший урожай. Далі настає черга сформувати технологію вирощування озимої пшениці.  

Надзвичайно важливу роль для озимої пшениці грають попередники. Вони визначають  рівень вологи у ґрунті та вміст поживних речовин, якість зерна, стан посівів, дружність сходів, урожайність і розвиток. При підборі попередників для озимої пшениці беруть до уваги наступні фактори: структуру посівної площі, зону вирощування озимої пшениці. У північних районах України, на територіях достатнього зволоження ґрунту, сприятливими попередниками вважаються ті,  які мають поживний режим ґрунту, найменшу засміченість його шкідливими рослинами та бур’янами, забезпечують оптимальні терміни сівби. У південних ж районах озимину сіють на місці попередників, які мінімально висушують кореневмісний шар ґрунту, а також утворюють сприятливі умови забезпечення вологою сходів після обробки. Хорошими попередниками у степовій та лісостеповій зонах нашої країни для озимини є чорні й зайняті пари, багаторічні трави. Відтак, приріст урожаю зерна може сягати понад 7-10 ц/га. Достатньо хорошими попередниками для озимини є горох, ріпак, гречка, кукурудза на силос. Доведено, що хороший урожай можна отримати і після інших попередників. Однак, на це підуть додаткові витрати добрив, гербіцидів, засобів захисту рослин від хвороб, шкідників. За такої умови, собівартість вирощеного урожаю буде значно  вищою.

У сівозмінах посіви озимої пшениці розміщують по чистих, зайнятих, сидеральних парах і по непарових попередниках. Чистий пар – це поле, яке підходить для внесення вапна, гною або компосту. Також його використовують для знищення бур’янів. Він є найоптимальнішим  попередником на територіях із недостатнім і нестійким зволоженням. Використовуючи пар, можна забезпечити кращу вологість у ґрунті, отримання добрих сходів і високу врожайність, навіть у районах із посушливими умовами.

В умовах дефіциту добрив і засобів захисту посівів, значно зростає роль чистих парів. Площа чистих парів може складати до 10% ріллі, особливо у степовій зоні. Не останнє значення мають зайняті і сідельні пари. Вони звільняють ґрунт за 1,5-2 місяці до початку сівби озимих культур.  Кращими парозамінними культурами є конюшина або еспарцет на один укіс, озиме жито. Також для звільнення ґрунту використовують тритикале, ріпак і їх суміші з озимою викою на зелений корм, вико-вівсяна або горох-вівсяна суміші, люпин або кукурудза на зелений корм та ін. За посушливих умов парові попередники є менш надійні. Проте, за умови вологозабезпечення можна отримувати хороші, якісні врожаї зернобобових культур, таких як соя та горох; ранньої картоплі; гречки; силосної кукурудзи.

Головними чинниками визначення набору попередників є спеціалізація господарства. Але найбільше значення мають кліматичні умови тієї чи іншої території. Значення парів зменшується за умови хорошого забезпечення вологою, зрошенні, оптимальному застосуванні добрив і засобів захисту посівів від бур’янів, різних шкідників, та  хвороб. Інтенсивна технологія обробітку забезпечує хорошу врожайність, гарну якість зернових різних видів. Якість попередників озимини покращують внесенням добрив, в тому числі і органічних. Їх вносять як під попередник так і під  рослини озимої пшениці. 

Сівозмінна – це один із найважливіших факторів для отримання хорошого урожаю. Адже враховуючи сівозміни, розробляються системи удобрення та захисту рослин від шкідливих впливів, збудників хвороб. Якщо не враховувати того, що було посіяно на полі до озимини, в якому стані перебуває ґрунт, чи здатен він виростити урожай у майбутньому, а бездумно використовувати землю, то це може призвести до запущеності поля та, як наслідок, його низької ефективності.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений