Щодо мікроелементів, то до їх нестачі соняшник дуже чутливий, але тут головне знати момент і вчасно провести підживлення аби запобігти явним проявам дефіциту. Оскільки в подальшому це може призвести не тільки до зниження стійкості до інфекційних хвороб, але і негативно впливає на процеси цвітіння та виповненості кошика.

Підвищену потребу соняшник відчуває в борі, оскільки він відіграє ключову роль у регулюванні вуглеводневого обміну, синтезу амінокислот, білків та хлорофілу, а також бере активну участь у процесах запліднення. Ключову роль бор відіграє у формуванні кореневої системи, оскільки покращує відтік вуглеводів до коренів, активуючи їх ріст. Цей мікроелемент відноситься до немобільних в рослині, тому його варто вносити впродовж усього періоду росту та розвитку рослин, враховуючи вегетаційні періоди. Особлива потреба в ньому постає перед цвітінням.

Сірка покращує засвоєння азоту рослинами, збільшує вміст олії та підвищує врожайність соняшнику. Нестача сірки в живленні культури проявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу, з кислою реакцією ґрунтового середовища, погано аерованих, з низьким вмістом органічних речовин. Проте, якщо вміст сірки в ґрунті достатній (6,0 мг/кг ґрунту і більше) доцільності вносити сірковмісні добрива немає. Дуже часто при візуальній оцінці дефіцит сірки можна сплутати з дефіцитом азоту, проте зважаючи на те, що сірка в рослині не рухома, пожовтіння починається з молодого листя. 

Донедавна Кальцій вважали структуроутворюючим елементом лише ґрунту, проте й у самій рослині він бере участь в гормональних процесах, покращує засвоєння інших елементів, а головне відповідає за утворення клітинних стінок та їх пружність, тому і потрібний протягом усього росту та розвитку рослин. Бере участь у розвитку кореневої системи, сприяє формуванню додаткових кореневих волосків, що сприяє покращенню надходження основної маси води та розчинених у ній поживних речовин. Підвищена його потреба в період цвітіння і дозрівання насіння. Дефіцит кальцію проявляється у вигляді втрати пружності стебла, уповільнення росту та розвитку коренів та листя, обмежується надходження інших елементів живлення.

Щодо магнію, то він відповідає за ряд обмінних процесів в рослині, зокрема азотний та фосфорний, а також регулює фотосинтез та синтез білка, тобто усі процеси, що пов’язані з передачею хімічної енергії та її накопичення в рослині. Магній рухливіший аніж кальцій і може розподілятись по рослині рівномірно від молодих листків до старих, а після цвітіння – і до насіння. Саме тому його нестача найбільш впливає на розвиток елементів врожаю. Бурі плями між жилками, але на загальному фоні зеленого листка – явний прояв дефіциту цього елементу живлення. Магній та калій антагоністи, тому понаднормове внесення калійних добрив може стати причиною дефіциту магнію. Його краще вносити під основне живлення та проводити позакореневі обробки мікродобривами з підвищеним вмістом цього елементу. До речі, магній засвоюється через лист в 10-15 разів краще і швидше аніж калій чи фосфор.

Роботу ферментативної системи не можливо уявити без міді. Вона активно бере участь в окисно-відновних процесах, синтезі лігніну клітинною стінкою, активує продукування рослиною насіння. 

На засвоєння елементів живлення та поглинання їх кореневою системою має безпосередній вплив цинк. Він бере участь у підвищенні посухостійкості та стресостійкості до високих температур. Приймає участь у синтезі хлорофілу та цілого комплексу вітамінів у рослинах. Найбільша його кількість поглинається в період цвітіння.  

Досить великий вплив на урожайність має марганець. За його нестачі листя стає ламким, знижується стійкість до хвороб та перепадів температур. Без його участі не відбуваються процеси азотного обміну, білкового синтезу та фотосинтезу в рослинах. Марганець стимулуює відновлення нітратів та активує ферменти, впливаючи на загальний метаболізм у рослин. Найбільша потреба в цьому елементі постає у фазі 2-3 листків та у фазі бутонізації. Найкраще проводити підживлення по листку, оскільки внесення в ґрунт не рекомендоване, через його низьку засвоюваність кореневою системою. Запобігти дефіциту можна і за допомогою правильного обробітку ґрунту, уникаючи занадто глибокого або занадто поверхневого обробітку.

Підживлення посівів соняшнику мікроелементами необхідно проводити у певні фази росту та розвитку, що сприятиме кращому їх засвоєнню. Загалом у живленні соняшнику виділяють лише два основні визначальні періоди росту та розвитку, не враховуючи передпосівну обробку насіння, коли найбільш оптимально проводити позакореневий обробіток.

Перший період – 2-4 пари листків, коли збільшується конус наростання, утворюються квітколожа, закладаються квіткові бугорки та посилений ріст нижніх листків. В цей період активно росте та розвивається коренева система, що покращує поглинання поживних елементів з ґрунту. Саме тому найбільша потреба постає в борвмісних та калійвмісних добривах. Поряд з тим  цій фазі йде активне поглинання азоту, фосфору, магнію, марганцю та цинку.

Другий період – 6-9 пар листків, коли формуються покривні і генеративні органи квітки, формується пилок та зародкові мішки, посилюється ріст язичкових та трубчастих квіток. Рослина активно росте, збільшується вегетативна маса, розмір листя та висота рослини. Укорінення вже пройшло і рослина витрачає свій ресурс на формування кошика та закладку насіння, чітко видно майбутній кошик поміж листя. Активно йде поглинання азоту, фосфору, калію, марганцю, міді, цинку та магнію.        

Отже, збалансоване живлення соняшнику для отримання достатньо високих та якісних врожаїв цієї культури повинно бути в пріоритеті. Практика позакореневих підживлень давно себе добре зарекомендувала, тим більше сама морфологічна будова рослини цьому сприяє в достатній мірі. Хоча соняшник і виносить з ґрунту досить велику кількість елементів живлення, він є досить непоганим попередником для інших культур, якщо правильно провести гуміфікацію рослинних решток, що частково компенсує втрати елементів, поглинутих культурою.  

Інститут живлення рослин – Институт питания растений