Жнива асоціюються не лише із збором врожаю, але і з плануванням подальших дій адже це той момент, коли переосмислюються всі «промахи» або ж «влучні попадання». Останнім часом з’явилися велика кількість різних, відмінних від традиційної, технологій з величезним арсеналом всіляких агротехнічних прийомів, кожен з яких має як прямий так і опосередкований вплив на формування врожаю. Щоправда цей опосередкований вплив не завжди носить позитивний характер і часто-густо має негативний. Типовим прикладом якого є деградація ґрунтів з усіма наслідками.

Швидко відновити родючість ґрунтів до рівня двадцяти-тридцяти річної давнини не під силу навіть найдбайливішим господарям. Проте зупинити деградаційні процеси зможе кожен бажаючий та отримати при цьому пряму вигоду. Потрібно лише раціонально використати пожнивні рештки, що залишаються після збору врожаю на полях. Рослинні рештки (солома і стерня) можуть покрити дефіцит органічної речовини в ґрунті більш як на 20-25%, знижуючи при цьому собівартість продукції на 10-15%. Несвоєчасне проведення післяжнивних агрозаходів призводить не лише до втрати органічної речовини, а й до надмірної втрати вологи, яку ми так чекаємо з осінніми дощами, відтягуючи с посівом озимих. Наприклад, втрата вологи із незлущеного поля становлять від 60 до 120 т/га за добу з одного гектара.

Природа сама давно уже все продумала, але недостатня обізнаність не дозволяє нам використовувати усі резерви та потенціал, що закладені в ній віками. Солома – матеріал, який багатий вуглецем, але бідний на азот, що уповільнює процеси розкладу. Для того, щоб знизити співвідношення С:N і поліпшити умови мінералізації та сприяти активному формуванню біомаси мікроорганізмів, необхідно вносити азотні добрива. Однак, не всі знають що джерелом надходження азоту можуть виступати мікроорганізми-азотфіксатори, які мають здатність (в залежності від своєї специфіки) зв’язувати молекулярний атмосферний азот та перетворювати його на аміачний. Від їх діяльності можна компенсувати щонайменше 60-70 кг/га азоту (в літературі є дані і по 200-210 кг), а це 2 ц аміачної селітри. Причому, мікроби не підкислюють ґрунт та виступають домінантом по відношенню до патогенних мікроорганізмів. Щоправда для збільшення популяції азотофіксаторів необхідно внести стартову дозу азоту. Крім того, під впливом свіжої органічної речовини збільшується водопроникність, пористість, водоутримуюча здатність ґрунту (особливо на ґрунтах з високою часткою піску та гравію), зменшується щільність ґрунту та його об’ємна маса, йде збагачення вуглекислим газом та посилюється перехід валових форм в доступні інших елементів мінерального живлення. Варто зазначити, що деякі технології можуть забезпечувати утворення з 1 га площі до 30 кг азоту, близько 12 кг рухомого фосфору і майже 60 кг обмінного  калію.

Пряме заорювання соломи має істотні недоліки: при заробці соломи в ґрунт її деструкція може проходити до 2-х років, а за посушливих умов навіть три й чотири. При цьому проходить споживання вільного азоту целюлозоруйнуючими мікроорганізмами, в результаті чого відбувається боротьба за азот між мікробами та рослинами. Крім того, зростає загроза накопичення патогенів та шкідників, які у майбутньому «прикладуть усіх зусиль» для зниження врожаю.

Логічно, що виникає питання «так що ж робити з пожнивними залишками та стернею?». Більшість господарств вдаються до спалювання, виправдовуючись тим, що заорювання стерні та соломи є трудомістким і, до того ж, дорогим агрозаходом. Варто зазначити, що спалювання – це акт безгосподарності і свідомого розтрачання корисної енергії, наданої нам природою. Однак всі розуміють антиекологічність та безумство такого заходу. Так, наприклад, при спалюванні пожнивних решток разом з 2-3-ма тонами соломи та стерні згоряє до 800-1000 кг гумусу, а сам ґрунт втрачає стійкість до ерозійних процесів.

Як рішення проблеми, аграрії все більше уваги стали приділяти деструкції органічних залишків, що дозволить в подальшому сприяти не лише розкладу органіки, але й збагачення ґрунту корисними мікроорганізмами.

У другій частині матеріалу, яка вийде зовсім скоро ми розповімо, як правильно обрати деструктор. 

Інститут живлення рослин – Институт питания растений