Отримати хороший урожай без добрив практично неможливо. Фахівці схиляються до думки, що основна частина успіху залежить від обраного добрива, правильності його внесення та його формуляції. На сьогодні їх з’явилось настільки багато, що вибір для аграріїв стає чи не найпершою проблемою. Ми більш аніж впевнені, що не «відкриємо Америку», але нагадати, узагальнити і наголосити на основних аспектах ніколи не завадить.

Тож які види добрив найкраще «працюють»? Які є переваги та недоліки у їх застосуванні? Та яке обрати, щоб було ефективно та економічно вигідно?

Органіка: переваги та небезпеки

Багато хто надає перевагу органічним добривам, не зовсім розуміючи всю їх справжню суть, вважаючи застосування достатньо безпечними. Проте, при використанні органіки практично неможливо чітко визначити вміст окремих елементів. Ні, ми не можемо і не хочемо стверджувати, що органічне удобрення неефективне, проте необхідно чітко знати походження сировини, яка використовувалась для їх виробництва.

Вони є чи не основним засобом впливу на колообіг елементів живлення у землеробстві, дають змогу не лише підтримувати кількість гумусу у ґрунті, але і збільшувати його ємність. Проте незнання правил їх застосування може призвести до неочікуваних результатів, одним із яких є накопичення нітратів у вихідній продукції. Органічні добрива досить різноманітні і зазвичай містять у своєму складі лише основні елементи живлення: азот, фосфор, калій, кальцій, органічні кислоти, що першочергово необхідні для росту та розвитку. Це свідчить про необхідність застосування в подальшому додаткового удобрення мікродобривами.   

Коефіцієнт використання елементів живлення з деяких органічних добрив (гною, пташиного посліду і т.д.) достатньо високий, саме тому найкраще в повній мірі  використати всі резерви на місцях, тоді меншу кількість мінеральних необхідно буде вносити. Перевагою органічних добрив над мінеральними однозначно є багатовіковий досвід використання. Окрім того вони мають пролонговану дію і засвоюються рослиною по мірі розкладання протягом тривалого періоду.

Закордоні агровиробники в якості органіки також часто використовують добрива рослинного походження. Як сировину застосовують рослинні рештки ряду сільськогосподарських культур (люцерна, соя, бавовник, тощо). А в останні роки набуває популярності добриво на основі водоростей, проте вони мають більше ріст стимулюючу, аніж удобрювальну властивість.

Інші види, які не виготовляються безпосередньо в господарстві (торф, сапропелі, комунально-побутові відходи міст тощо), являють собою зазвичай додаткове джерело надходження елементів живлення в ґрунт і не можуть в повній мірі замінити удобрення під час основного обробітку.

Окрім елементів живлення, органічні добрива постачають в ґрунт вуглекислий газ, який поліпшує повітряне і кореневе живлення рослин. А головне, є енергетичним матеріалом для ґрунтових мікроорганізмів, зокрема і при додатковому внесенні бактеріальних добрив. Хоча в більшості вони випадків уже містять у своєму складі достатню кількість корисних мікроорганізмів.

Проте не все так «райдужно», як би нам хотілось. У застосуванні органічних добрив є ряд недоліків:

  1. у складі свіжих відходів знаходиться велика кількість азоту, насіння бур’янів, глистів та інших паразитів, тому застосування таких добрив без компостування, розведення та знезараження є вкрай небезпечним;
  2. суворо заборонено використовувати свіжий чистий курячий послід (передозування робить ґрунт непридатним для посадки протягом ледве не цілого року);
  3. застосування сві­­жого гною здатне спровокувати опік ко­­ренів рослин і грибкові захворювання;
  4. низька концентрація поживних речо­­вин робить економічно невигідним перевезення органічних добрив на велику відстань.

Самі ж ідеї органічного землеробства, які на етапі свого становлення позиціонувалися як заклик до використання хімії саме в правильних, помірних кількостях, на даний час чомусь сильно спотворені і позиціонуються як повна заборона на використання будь-якої хімії в польових умовах.

Мінеральні добрива: без них не обійтись?

З часом постала проблема дефіциту елементів живлення як в ґрунтах, так і в рослинах, тож штучно створені сполуки неорганічного походження стали альтернативою природним і органічним. На сьогодні мінеральні добрива при раціональному внесенні дозволяють досягнути максимального ефекту, а сучасні суміші настільки збалансовані по складу, що  підібрані з врахуванням потреб як окремих культур і їх віку, так і сезонності. Важливим завданням є поліпшення якості мінеральних добрив. Тож приділяється все більше уваги високонцетрованим, складним добривам й особливо їхнім сумішам, які найбільшою мірою відповідають потребам рослин. Ці добрива мають хороші фізико-хімічні властивості, зокрема низьку гігроскопічність, високу сипучість, розчинність, фізіологічну нейтральність, низький ступінь злежуванності та практично не змінюються у своєму складі протягом тривалого зберігання.

Але і мінеральні добрива мають свої особливості. Для того, щоб їх застосування приносило виключно позитивний результат, слід дотримуватись точно визначених норм та термінів внесення, а також підбирати їх зважаючи на особливості ґрунту та регіону. Наприклад, у зонах Степу та Лісостепу рекомендуємо вносити мінеральні добрива восени перед оранкою, тоді як на територіях з високим рівнем вологості (хоча на сьогодні це велика рідкість) краще проводити внесення у весняний період. В ґрунт добрива вносять різними способами: у розбавленому вигляді, окремими дозами або ж як спеціальні добавки. Найпоширенішою і найзручнішою формуляцією неорганічних добрив є гранульовані, оскільки вони володіють кращими агротехнічними властивостями і мають пролонговану дію.

Проте і тут варто врахувати ряд особливостей:

  1. змив мінеральних речовин поверхневим стоком призводить до забруднення підземних вод;
  2. втрати азоту в атмосферу негативно впливають на мікроклімат конкретних зон вирощування;
  3. ненормоване та неправильне використання мінеральних добрив може погіршити природний колообіг поживних речовин в навколишньому середовищі;
  4. порушення оптимізації поживних речовин призводить до зниження опірності рослинного організму до різноманітних захворювань, погіршує фітосанітарний стан посівів;
  5. порушення технологій призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських культур та погіршення їх якості.

Мікродобрива: вносити, не можна ігнорувати

Проте ні для кого не секрет, що удобренням під основний обробіток не можна в повній мірі забезпечити елементами живлення на весь період росту та розвитку жодну сільськогосподарську культуру. Якщо основне удобрення надає всі необхідні елементи живлення для проростання насіння та формування первинної кореневої системи, то на етапі утворення вегетативної маси однозначно постане проблема їх дефіциту. Що ж застосувати тоді? Однозначно оптимальним рішенням є застосування позакореневих підживлень мікродобривами, які в останні роки набувають все більшого поширення. Але їх вибір ще складніший, оскільки необхідно враховувати не лише особливості вирощуваної культури,  але і те який саме результат необхідно отримати (тип вихідної продукції).

Спектр мікродобрив на сьогодні настільки великий, що обрати необхідне вкрай важко. Хтось пропонує єдине і універсальне, що буцім то підходить на будь-який випадок, інші – більш широкий вибір з різним складом, що підбирається під окрему культуру, певний випадок та ситуацію. Проте тут варто наголосити, єдиної «пігулки» від усіх хвороб немає! Наприклад, якщо певний вид мікродобрива підходить ідеально для позакореневих підживлень сої, то його точно не застосуєш під кукурудзу. То як же визначитись у виборі?

Перш за все потрібно звернути увагу якого елементу найбільше потребує вирощувана культуру на конкретному етапі розвитку. Також головними вимогами повинні бути:

  1. високий ступінь розчинності у воді та хороша адсорбція;
  2. мінімальна ймовірність токсичності;
  3. високий ступінь засвоюваності клітинами рослин;
  4. можливість поєднання з засобами захисту рослин;
  5. основні мікроелементи в хелатній формі;
  6. збереження якостей при умові вирощування навіть на кислих ґрунтах.

Отже, побоюватися добрив неорганічного походження не варто. Для того щоб вони були використані ефективно, підвищували якість вихідної продукції та не забруднювали навколишнє середовище, практикуйте нормоване їх використання, точно розраховуючи дози для певної культури. Також чергуйте внесення мінеральних добрив і органіки, вчасно проводьте позакореневе підживлення задля запобігання різких проявів дефіциту елементів живлення. І тоді рослина, та зрештою і ґрунт, завжди будуть здоровим і плідними, а врожаї щедрими.          

Інститут живлення рослин – Институт питания растений