Трагічні події, що розпочались 24-го лютого цього року внесли свої корективи у всі сфери життя українців. Не залишились осторонь і аграрії, які були вимушені корегувати сівозміни, аби підлаштуватись під нові реалії сьогодення. А саме: ускладнену логістику, нюанси збуту, ціни на пальне та добрива, а подекуди й повну відсутність препаратів, до яких звикли.

Головна тенденція полягає у тому, що високомаржинальну кукурудзу, процес вирощування і підготовка до продажу якої є досить дорогими та трудомісткими, замінили на соняшник, сою, ячмінь та деякі інші культури. Дійшла черга навіть до жита, яке здавалось би донедавна залишалось актуальним лише у народній творчості. Узагальнене правило виглядає так: сіяти варто те, що здатне приносити високі прибутки при малих обсягах виробництва. Враховуючи логістику і інші проблеми, тонну виростити і продати набагато простіше, аніж десять тон. Тому й варто сіяти те, тонна чого буде найбільш прибутковою.

Досвідчені аграрії як кваліфіковані шахісти – звикли думати на декілька кроків наперед. Не дивно, що вже зараз багато хто з них бентежиться перспективами наступного сезону, намагаючись передбачити яким же він буде. Зробити конкретні прогнози досить важко, адже ситуація в країні змінюється ледве не щодня. Однак все ж, є відчуття, що кукурудза все ще не повернеться до довоєнних обсягів, також втратить у площах й озима пшениця. Далі ми пропонуємо вашій увазі підбірку тих культур, які можуть суттєво збільшити свою присутність в Україні наступного року. 

Соняшник не можна назвати якимось новим відкриттям для українського аграрія, оскільки він завжди був серйозно представлений у нашій країні. Однак за нових умов увага до цієї культури все ж збільшується. У 2022-му соняшником засіяли 75% площі від посівів цієї ж культури у 2021-му. Що при всіх обставинах виглядає дуже солідною цифрою.

Соняшник залишається практично безальтернативним у своєму сегменті світового ринку. А Україна залишається одним з найбільших експортерів соняшникової олії. Тому логічно, що ця культура не втратить у рентабельності і стане вигідним вибором для аграріїв.

Як відомо, правильний підбір гібриду соняшника — 35% урожайності, решту забезпечують агротехнічні заходи та ґрунтово-кліматичні чинники. Більшість аграріїв стверджує: перевагу слід віддавати посухостійким гібридам, адаптованим до континентального клімату. Зважати потрібно й на стійкість до вилягання і осипання. На нашому каналі ви можете знайти детальне відео, присвячене технології живлення та удобрення соняшнику.

Також не повинна втратити свої позицій і соя. Вона як найкраще підходить до вимог, сформованих на початку ролику: менша загальна врожайність – спрощена логістика – вищий прибуток за одну тонну. Оскільки переважна більшість української сої не містить ГМО, вона залишається пріоритетним вибором для Європейського Союзу у порівнянні з продукцією з Північною Америки.

Відомо, що соя є більш вимогливою до технології вирощування порівняно з кукурудзою та соняшником. Ба більше, за дотримання технології культура віддячить врожайністю на рівні 3,5-4,0 т/га.

Перевагами вирощування сої є її посухостійкість на початку росту на відміну від зернових. Також є й побічний позитивний ефект – продуктивне вирощування сої при правильній системі живлення допомагає наситити ґрунт азотом, що в нинішніх умовах є надзвичайно важливим. Про сою у нас також є окреме відео.

А ось гречка може стати справжнім відкриттям сезону.

Прийнято вважати, що гречка має височенний потенціал продуктивності. Причому головний її недолік, що відлякував більшість аграріїв – орієнтація на внутрішній ринок споживання, у нинішніх умовах конвертується у перевагу. Як це не дивно звучатиме сьогодні, але протягом останніх років білоруська та російська гречка займали майже половину українського ринку. Тепер цей об’єм звільнився і хтось мусить його заповнити. Тобто проблем з реалізацією продукції виникати не повинно.

Ще один приємний бонус – мінімальні вимоги до захисту посівів, що можна трактувати як економія на ЗЗР.

Ще одна нішева культура, яка спроможна вистрелити – просо.

У нього є ряд переваг:

  1. Посухостійкість та мінімальні вимоги до ґрунту. Недарма говорять, що просо проросте і в піску.
  2. Стійкість до високих температур.
  3. Пізні строки сівби. Просо може виступати у ролі страхової або післяжнивної культури.
  4. Наявність попиту на культуру всередині країни.

Цікавою культурою, на яку теж можна звернути увагу є овес.

Попри те, що цінує овес більше структурні ґрунти як чорнозем, вирощувати його можна на супіщаних ґрунтах та на дерново-підзолистих. Додатковим плюсом є і те, що овес не потребує глибокого обробітку ґрунту через свою мичкувату кореневу систему. І це також плюс для аграрія, який не використовує плуг.

Ячмінь є одним з лідерів серед культур за параметром розповсюдженості у світі. Однак в Україні його репутація серед аграріїв досить спірна. Про нього навіть є крилатий вислів: «Легко посіяти, важко зібрати, ніколи не забути».

Дійсно процес обмолоту зерна через його жорсткість проходить не найпростіше, також виникають проблеми з відділенням його від соломи. Однак існують і певні переваги:

  1. скоростиглість;
  2. висока врожайність;
  3. менша вибагливість до обробок відносно злакових.

До того ж, адаптоване насіння можна легко придбати в Україні. А щодо урожайності, то тут ще додатковий плюс у здатності ячменю забезпечувати більшу врожайність порівняно з пшеницею у посушливих умовах.