Про важливість води для рослин ми уже розповідали у минулому матеріалі, а тепер пропонуємо дещо детальніше розглянути вимоги до вологи основних сільськогосподарських культур, що вирощуються в Україні, а також звернути увагу на періоди, коли потреба у волозі для сільськогосподарських культур гостро впливає на врожай. Зрозуміло, ми не можемо регулювати кількість і періодичність опадів, але ми можемо регулювати процеси транспірації. Це дозволить завчасно підготувати рослину і знівелює загрозу втрати врожаю.

Озима пшениця досить вимоглива до вологи культура, транспіраційний коефіцієнт якої становить 400-450 (тобто на створення одного грама сухої речовини використовують 400-450 грам води). Хоча для проростання зерна і появи сходів необхідна невелика кількість вологи, але щоб отримати дружні і повноцінні сходи, запас продуктивної вологи в верхньому шарі (0-10 см) має бути не менше 10 мм. Довідково: для набухання насіння потребує 50-60% води від своєї ваги. З ростом і розвитком рослин потреба в волозі також зростає. Так, для нормального осіннього кущення, запас продуктивної вологи в 0-20 см шарі має бути не менше 30 мм. У випадку нестачі вологи рослини слабо кущаться, і різко знижується продуктивність. За період від весняного відростання до початку колосіння  рослини озимої пшениці споживають до 70 % загальної потреби у воді за вегетацію. Критичний період щодо вологозабезпечення – вихід в трубку – колосіння. За нестачі вологи в цей період, наростання листового апарату та й ріст рослин цілому, призупиняється, порушується диференціація генеративних органів, натомість зростає кількість безплідних квіток, а загальне накопичення сухої речовини знижуються, що неодмінно призведе до недобору врожаю.

Потреба у волозі для сільськогосподарських культур

Слід зазначити, що в загальному комплексі метеорологічних умов на транспірацію впливають, крім відносної вологості повітря, вітер та його сила, а також сонячне світло. Установлено, що крім ґрунтових та метеорологічних факторів на раціональне використання вологи відчутний вплив мають рівень забезпечення елементами мінерального живлення та густота стеблистою.

Кукурудза у порівнянні з озимою пшеницею вважається більш посухостійкою культурою. Транспіраційний коефіцієнт – 250, тобто на формування одиниці сухої речовини вона витрачає майже вдвічі менше води, аніж пшениця. На початку вегетації, до утворення 7-8-го листа, кукурудза споживає мало води, і вологи, що накопилася за осінньо-зимовий період з опадами, як правило вистачає.

Критичний період потреб у волозі, як правило починається за 10-14 днів до утворення волоті й закінчується в середині фази молочної стиглості зерна. Витрати води, в цей час становлять до 70 % загальної потреби, оскільки рослини швидко ростуть у висоту і відбувається основне накопичення біомаси. Слід зазначити, що добре розвинені рослини можуть забезпечити себе вологою з глибших горизонтів. Тоді, як показує практика, основну загрозу врожаю становить повітряна посуха, яка викликає в’янення рослин, зниження інтенсивності фотосинтезу і життєздатності пилку. Науковцями встановлено та практично доведено, що за участі позакореневих підживлень можна скоротити період між цвітінням волоті та качана. Так, нашим білоруським колегам вдалось скоротити цей розрив до двох днів, що забезпечило зниження стерильності пилку на 8-12 відсотків. Єдиною умовою даного агрозаходу є вибір потрібної композиції та своєчасне внесення препарату.

Сою, хоча й умовно відносять до середньо посухостійких культур, необхідно пам’ятати, що це рослина мусонного клімату і вимагає багато тепла, світла і води. Транспіраційний коефіцієнт – 520-600, більш як у два рази вищий за кукурудзу. Соя, як і будь-яка інша культура має власні вимоги до вологи, свої критичні періоди. Якщо з появою сходів  темпи росту надземної частини сповільнені, оскільки акцент ставиться на укорінення, то й рослини до цвітіння добре витримують посуху. Але для того щоб отримати дружні сходи, запас вологи в двадцяти сантиметровому шарі при посіві має бути не меншим 25-30 мм. Це насамперед пов’язано з тим, що при проростанні насіння, яке поглинає не менше 130-160% води від власної маси.

kapli-rasteniya-voda-11440 (1)

З посиленням росту вегетативної маси потреби у вологозабезпеченні – зростають. Пік припадає на період цвітіння – формування бобів. Через брак вологи в цей час відбувається абортивність квіток та молодих бобів, процес гілкування – зупиняється.

Соняшник — посухостійка культура. Хоча й транспіраційний коефіцієнт досить високий – 470-570. Проте хороша опушеність стебел і листя, а також пристосованість продихів до відносно сталої транспірації забезпечують йому велику стійкість до спеки та посухи. Завдяки надпотужній кореневій системі соняшник здатен витягувати вологу з глибини понад 3 метри, тому велике значення для соняшнику мають осінньо-зимові запаси вологи в ґрунті. Найбільше вологи (60 %) соняшник споживає в період від утворення кошика до кінця цвітіння. Її дефіцит в цей час – одна з причин не виповненості центральної частини кошиків.

Ріпак характеризується підвищеними вимогами до вологи. Транспіраційний коефіцієнт в середньому коливається в межах 740-750, що в 1,5 – 2 рази більше, ніж у зернових колосових культур. Засуху переносить погано, навіть короткострокову. При проростанні насіння ріпаку вбирає до 50-60 відсотків води від загальної маси, тобто запас продуктивної вологи повинен бути не менше 10 – 15 мм в десяти сантиметровому шарі ґрунту. Цієї вологи, здебільшого, вистачає на перший період росту, коли коренева система тільки починає формуватися.

Найбільш гостра потреба у волозі відчувається в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси (період кінця бутонізації – повного цвітіння), саме в цей час істотне значення мають як запаси вологи в ґрунті, так і опади. Дефіцит вологи у фазі цвітіння загрожує опаданням квіток та скороченням тривалості періоду цвітіння.

Невтішна статистика останніх років все більше націлює на пошук нових підходів господарювання в умовах засухи. Природа просто не в змозі забезпечити наші рослин необхідною кількістю вологи. Тому нам потрібно зробити логічні висновки і всіляко намагатись допомогти рослинам максимально раціонально використовувати усю доступну вологу, особливо в контексті ефективності застосування мінеральних добрив