Соняшник – культура інтенсивного мінерального живлення, тому загальна кількість елементів, які він поглинає, досягає значних величин. Їх виніс визначається конкретними ґрунтово-кліматичними умовами, продуктивністю гібрида, агротехнічними та організаційними умовами. Протягом усієї вегетації соняшник засвоює поживні речовини нерівномірно, тому збалансоване мінеральне живлення у поєднанні з інтегрованим захистом рослин здатні забезпечити більш повне використання генетичного потенціалу гібридів, а отже, отримати вищий врожай хорошої якості. 

Наприклад, велика кількість азоту і фосфору засвоюється до цвітіння, коли формуються листки, стебло і корені. Після появи кошиків засвоєння фосфору різко зменшується. Калій засвоюється рослинами соняшнику майже протягом всієї вегетації, але особливо інтенсивно – до цвітіння. Азот посилює ріст рослин, сприяє формуванню більш потужних рослин та кошиків. Однак надмірне азотне живлення подовжує вегетаційний період, несприятливо позначається на накопиченні олії в насінні, тому що вміст білка в насінні підвищується, а їх олійність різко знижується. Особливо важливо нормувати внесення азотних добрив на більш пізніх етапах росту, оскільки при надмірному живленні азотом зростає ймовірність вилягання рослин і ураження хворобами (фомопсисом, білою гниллю).

Фосфор сприяє більш потужному розвитку кореневої системи, закладці репродуктивних органів з великим числом зародкових квіток у кошику, тому важливий на початкових етапах розвитку до 3-4 пар справжніх листків. При достатньому фосфорному живленні прискорюється розвиток рослин, більш раціонально витрачається волога, внаслідок чого вони більш стійко переносять суховії і нестачу вологи в ґрунті. При посиленому фосфорному живленні різко знижується коефіцієнт водоспоживання рослинами соняшника.

Надзвичайно важливим в онтогенезі соняшнику є період від формування 6 – 8 пар листків. У цей час інтенсивно формується головний елемент продуктивності культури – кошик, а нестача ключових елементів в цей період та стресів різної природи негативно позначається на майбутньому врожаї та його продуктивній цінності.

Коли рослини переходять у цю фазу важливо чітко спланувати позакореневе внесення мікродобрив, адже особлива потреба постає в борних добривах. Адже саме достатня кількість Бору забезпечить повноцінне формування генеративного органу (кошик) та посилення розвитку суцвіття, а також його запилення у подальші фази. Зазвичай у період від появи сходів до початку формування кошику кількості бору в ґрунті достатньо для процесу росту і розвитку точок росту, формування вегетативної поверхні та кореневої системи. Це зумовлено наявністю цього елементу в орному шарі ґрунту (0-20 см), в якому зосереджена переважна кількість рослинних решток з елементами живлення в органічній формі. Після їх деструкції ґрунтовими бактеріями мікроелементи з органічних форм переходять у доступ кореневої системи.

У фазі «зірочки» переважна більшість кореневої системи знаходиться вже у шарі нижче 0-20 см, що і зумовлює борне «голодування» рослин за відсутності позакореневого внесення. Оптимальним та швидким добривом для соняшнику у дану фазу є продукти на основі бор-моноетаноламіну.

Як показують результати функціональної діагностики, рослини потребують додаткового підживлення макро та мікроелементами, особливо за умов недостатнього або надмірного забезпечення вологою, коли вони є малодоступними. Суттєвий вплив на активний розвиток рослин соняшнику справляють стресові фактори. Нестача вологи як і тимчасове підтоплення, з одного боку, та фітотоксичний вплив ґрунтових та страхових гербіцидів, з іншого боку, можуть спричинити значні втрати як у врожайності, так і в якості насіння.