Весь процес вирощування картоплі досить трудомісткий та складний. Все починається з підготовки посадкового матеріалу і завершується збиранням врожаю. Логічно, що кожен етап технології має бути спрямований не лише на підвищення самої врожайності, але і на її якість, оскільки від цього залежить надалі її придатність для зберігання. В першу чергу необхідно визначитись для яких потреб буде вирощуватись картопля, тобто рання або більш пізня для зберігання, або ж насіннєва чи на переробку. Тому планування живлення картоплі займає першочергове значення, а знаючи потреби культури та тип ґрунту можна підібрати добрива таким чином аби рослини безперебійно отримували поживні речовини в потрібний час.   

Окрім основного живлення Азотом, Фосфором та Калієм, культура потребує ряд мікроелементів, які мають неабиякий вплив на якісні та кількісні показники врожаю. Один з елементів, на який звертають досить мало уваги – Кальцій. Основна його функція – покращення кулінарних властивостей та зберігання бульбоплодів. Вчасне підживлення Кальцієм позитивно впливає на рівномірний розподіл та засвоєння поживних речовин рослиною. Кальцій є основним компонентом клітинних стінок, покращує їх структуру та забезпечує стабільність. Він необхідний в період активного росту бульб, оскільки пришвидшує розподіл клітин, збільшуючи їх кількість. Також він виступає ключовим чинником адаптивних властивостей рослини до стресових умов, оскільки має здатність посилювати реакцію ферментативної системи при  появі стресової ситуації, включаючи температурні впливи. Наукові дослідження свідчать, що рівномірне внесення нітрату Кальцію протягом 4 тижнів підвищених температур збільшило врожайність на 25%, у порівнянні лише з азотним підживленням, що проведено під час або після температурного стресу.

В основному транспорт Кальцію відбувається через волоски на бульбах або столонові корінці. Він переноситься разом з потоком води від коренів до листя і не має здатності до реутилізації. Потрапивши в листову пластину він нікуди не переміщається, ані в низхідному ані висхідному напрямку. Саме це є свідченням того, що листове підживлення кальцієвмісними добривами є неефективним та немає жодних свідчень того, що він має здатність накопичуватись в листі та транспортуватись до бульб рослини перед підгортанням. Тому Кальцій має бути доступним в прикореневій зоні рослини, а це можна забезпечити лише прямим внесенням кальцієвмісних добрив в ґрунт. Окрім покращення якості, цей не складний елемент вирощування картоплі може забезпечити зменшення бактеріальних гнилей в бульбах, оскільки «насичені» Кальцієм клітинні стінки просто не пропускають патоген всередину. Поряд з тим, занадто високий вміст Кальцію в ґрунті може збільшити ймовірність зараження паршею звичайно, а сріблястою та чорною практично не вражається.

Інший елемент без якого не обійтись при вирощуванні картоплі – Магній. Його визначальна роль полягає у регулюванні фотосинтетичних процесів, оскільки він міститься у кожній молекулі хлорофілу. Бере безпосередню участь у всіх етапах утворення цукрів та білку, залучений у процес транспортування цукрів від листя в бульби. Невчасне внесення Магнію, може спровокувати його суттєвий дефіцит, що може стати причиною зниження врожаю. Необхідність цього мікроелементу зростає під час росту бульб, але за умови недостатнього зволоження його необхідно вносити позакоренево. Варто зазначити, що за надмірних концентрацій Калію в ґрунті, Магній стає практично не доступним для рослин, а сама рослина може подавати візуальні ознаки його дефіциту, тому листове підживлення матиме більшу ефективність аніж ґрунтове. Дефіцит Магнію впливає на зниження білка, смакові якості бульб, а також суттєво знижується вміст крохмалю в них. Поряд з тим високий рівень Магнію зменшує почорніння і знебарвлення зрізу бульби при контакті з повітрям.

Поряд з Магнієм підвищена потреба постає в Сірці. Саме внесення в ґрунт Сірки при посадці зменшує рівень захворюваності бульб паршею. Такий ефект спровокований регулюванням рівня Ph та доступністю Кальцію в ньому. Особливістю впливу Сірки є те, що вона здатна спричинити ефект стерилізації і в анаеробних ґрунтових умовах. Зазвичай Сірка вноситься у вигляді сульфатів, зокрема Сульфат Магнію або Сульфат Калію, орієнтовна норма внесення 50 кг/га, саме тоді досягнеться еквівалент, що буде достатній для бездефіцитного забезпечення рослин.

 Ріст коренів та пагонів, розвиток та запилення рослин картоплі тісно пов’язані із забезпеченням Бором. Він регулює засвоєння Кальцію, саме тому досить важливо аби він був у достатній кількості. Після Кальцію та Магнію він впливає на якість та зберігання бульб і є одним із провідних катіонів у клітинних стінках тканин. Спільно з Кальцієм Бор поліпшує опірність до хвороб, шкідників та стресів різноманітного походження, як природного так і антропогенного. Залучаючись у метаболізм фенолу відповідає за ферментативне знебарвлення, таким чином знижуючи його окиснення та знижує ризик ферментативного знебарвлення бульб картоплі.

Поведінка Марганцю в рослинах картоплі дещо подібна до Магнію і полягає у підтриманні ряду біохімічних процесів. Їх відмінність в тому, що Марганець не мобільний в рослині і рухається виключно вгору через ксилему листя, а як тільки потрапляє в нього одразу фіксується і уже не переміщується в жодну частину рослини. Дефіцит Марганцю суттєво знижує як врожайність так і вміст крохмалю та цукрів в бульбах.   

За своєю дією на Магній та Марганець досить схожий Цинк. Він діє в якості агента у ферментативних реакціях, захищаючи білки від денатурації. Відіграє важливу роль у метаболізмі Азоту, а його дефіцит провокуватиме зниження рівня білків та крохмалю у рослин картоплі. Варто зауважити, що при боротьбі з паршею Цинк варто вносити в ґрунт, особливо при низькій якості посадкового матеріалу. Однак, точний механізм дії вивчено не достатньо, можливо це відбувається шляхом окиснення Сульфату Цинку в прикореневій зоні. Цей мікроелемент є частиною інтегрованого контролю агротехнічних заходів щодо зниження ґрунтових інфекцій.

За умови нейтральної ґрунтової реакції цей мікроелемент здатен підвищити опірність бульб до парші звичайної, що відбувається внаслідок фунгіцидного ефекту та вплив на систему синтезу лігнінів, який притаманний Марганцю. Його достатня кількість підвищує опірність рослин до відмирання тканин спровоковане стресовими ситуаціями різного походження. Отже, збалансувавши живлення рослин картоплі ми можемо досягнути достатньо високих результатів, які полягатимуть не лише у збільшенні врожаю, але і підвищенні імунітету у стресових ситуаціях та підвищенні опірності до зараження хворобами різноманітного характеру.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений