Зазвичай важливість та функції бору висвітлюють досить однобоко. Усі знають, що він відіграє важливу роль у вуглеводному обміні та сприянні заплідненню квіток рослин, але чомусь дуже часто забувають, що бор ще й є регулятором між синтезом стимуляторів та інгібіторів росту рослин. Бор сприяє більш ефективному використанню кальцію та посилює утворення бульбочок на коренях бобових. Також часто ігнорують й те, що бор потрібен рослинам протягом усього періоду вегетації, оскільки саме він регулює синтез і транспорт вуглеводів, ростових речовин, аскорбінової кислоти від листя до органів плодоношення і коріння. Під впливом бору рослини раніше зацвітають і дають насіння, різко знижуються хвороби, підвищується насіннєва продуктивність. Жоден з процесів обміну речовин не відбувається без участі бору.

Надзвичайно важливо пам’ятати, що бор, аналогічно калію, практично не реутилізується в рослинах. Тобто бор не здатний перерозподілятися між старими та молодими органами. Перші нижні листки не віддають заощаджений та накопичений бор верхнім молодим листкам та точкам росту. Найбільш явно та активно брак цього елементу проявляється саме у верхніх ярусах рослини. Найчастіше нестача бору спостерігається на карбонатних, заболочених, а також провапнованих ґрунтах, посилюються за умов посухи та надмірного внесення азотних добрив чи вапна.

33

В ґрунті бор знаходиться в різних сполуках. Ступінь їх доступності для рослин і мікроорганізмів неоднаковий. Рослини можуть засвоювати бор з його водорозчинних сполук і сполук, розчинних в слабких кислотах. На рухомість бору в ґрунті негативно впливає вапнування. Вапнякові добрива, що містять CaCO3, зменшують у ґрунті вміст водорозчинного бору, тоді як пилоподібна сланцева зола, що складається переважно з CaO, підвищує його фіксацію через руйнування мінеральних і органічних сполук бору. Проте в останньому випадку спостерігається вимивання з ґрунту розчинних сполук бору. Отже, в провапнованих кислих ґрунтах міститься дуже мало водорозчинного бору. Такі ґрунти потребують внесення борних добрив.

Розчинні форми бору легкодоступні для рослин. Засвоєння бору корінням відбувається в декілька етапів (від трьох до шести стадій процесу) і визначається головним чином перенесенням води в коріння. Тому поглинання елементу пропорційне до його концентрації у ґрунтовому розчині та інтенсивності її потоку.

Один з найважливіших факторів, що впливають на біологічну доступність бору для рослин, –pH ґрунтів. Найнижчий коефіцієнт рухомості бору спостерігається при pH ≈ 7. В лужних ґрунтах доступність зростає з підвищенням pH. Поглинання бору залежить від температури і збільшується за теплої погоди.

Для бору характерним є нерівномірний розподіл його по рослині. Бор більше накопичується в листках, бутонах, квітках, основне місце його локалізації – пилок, зав’язь, тичинки. Менше бору містить коріння і дуже мало – стебла. В листку бору найбільше в листкових пластинках, тоді як паренхіма та судинно-волокнисті пучки не характеризуються ареалом локалізації бору. Бор, як вже згадувалось, не здатен до реутилізації. Однак завдяки переміщенню через ксилему він накопичується в старих листках, причому найвищий його вміст спостерігаються по краях.

Бор за своєю фізіологічною роллю відрізняється від інших мікроелементів. Функції бору пов’язані з такими основними процесами як:

  • метаболізм вуглеводів і транспорт цукрів через мембрани;
  • синтез нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) і фітогормонів;
  • утворення стінок клітин;
  • розвиток тканин (передбачається участь його як агента транспорту).

Низька забезпеченість рослин бором викликає порушення анатомічної будови рослин, слабкий розвиток ксилеми, роздробленість флоеми основної паренхіми і дегенерація камбію. Коренева система розвивається слабо, уражується гнилями, бактеріозом та іншими кореневими хворобами.

soya_statya_2016_2

Для більшості ґрунтів бор – дефіцитний елемент, і для деяких видів рослин характерні прояви його глобального дефіциту. Борне голодування для низки сільськогосподарських культур, наприклад цукрових та кормових буряків, селери, соняшнику, яблунь, бобових, а особливо сої – предмет головного болю агрономів. З-поміж специфічних симптомів недостатності бору першими проявляються гальмування і ненормальний розвиток точок росту, блакитно-зелене забарвлення молодого листя і погіршення утворення плодів. Візуально спостерігається деяка схожість між симптомами дефіциту бору і реакцією рослин на обробку їх гормонами росту, наприклад, ауксином або гібереліновою кислотою.

Аналізи вмісту водорозчинного бору в ґрунтах і рослинних тканинах дозволяють діагностувати і передбачати дефіцит цього елемента. Деякі види рослин мають низьку потребу в борі і можуть бути чутливими до підвищеного вмісту, навіть якщо він лише трохи перевищує необхідну кількість для нормального росту.

Як вже згадувалось вище, для нормального розвитку сої необхідний суворий контроль за рівнем забезпечення безперебійного живлення, у тому числі й мікроелементами. Надзвичайно важливою складовою ефективного вирощування сої є забезпечення рослини бором. Соя відчуває потребу у цьому мікроелементі на протязі усього періоду росту та розвитку. Як ми вже зазначали, бор не здатен до реутилізації, тому його нестача особливо згубно впливає на молоді, перебуваючи у фазі активного росту органи. Як і молібден, бор має позитивний вплив на величину симбіотичного апарату. Дослідження показують, що внесення бору сприяє збільшенню маси бульбочок на 30-40%.

Накопичення бору та обсяги його виносу з врожаєм багато в чому залежать від термінів вирощування сої. Зафіксовані випадки, коли той самий сорт сої, посіяний у різний час, накопичив відчутно різну кількість бору. Рослини, які мали довший термін вегетації містили в наземній масі в півтора раза більше бору. Це дозволяє зробити наступний висновок: поглинання бору рослинами сої досить пасивний процес, який в основному залежить від транспірації. Отже, найбільша загроза «спіймати» дефіцит бору – затяжні тумани чи висока відносна вологість.

Оскільки бор, на відміну від фосфору, азоту чи молібдену, здебільшого потрапляє у рослини пасивно, дуже важливо аби при вирощуванні сої концентрація цього елементу у ґрунті була на належному рівні.

При недостатній забезпеченості бором бульбочкові бактерії матимуть проблеми з фіксацією азоту з повітря. Причина цьому – слабкий розвиток судинно-транспортної системи і, як наслідок, не потрапляння вуглеводів до бульбочок. Ще більше зниження активності бору у ґрунті впливає вапнування ґрунту, і у такому випадку внесення борних добрив – обов’язків елемент технології вирощування сої.

Бор відіграє дуже важливу роль для розвитку репродуктивних органів рослини. Він приймає безпосередню участь у процесі запліднення, сприяє кращому проростанню пилку, ліквідує імовірність опадання зав’язей і посилю розвиток репродуктивних органів. Бор покращує постачання кисню до рослинних тканин, особливо коріння. Спостерігається також позитивна дія бору при порушенні оптимального співвідношення основних елементів живлення, для прикладу, азоту та калію. Бор покращує умови синтезу і транспортування асимілянтів у вищих рослин і, таким чином, створює оптимальні умови для симбіозу рослин сої з бульбочковими бактеріями. І навпаки, при нестачі або недостатній наявності бору бульбочкові бактерії відчутно втрачають у темпах і інтенсивності розвитку.

Польові досліди показали важливість впливу мікроелементів на фіксацію атмосферного азоту та фотосинтетичну діяльність сої. Перший важливий показник маса активних бульбочок на контролі становила 45 кг/га, у той час як при внесенні лише бору 57 кг/га, а бору разом з молібденом – 60 кг/га. Відсоткова частина фіксованого азоту з повітря на контролі складала – 43%, при внесенні бору – 48%, при взаємодії бору з молібденом – 50%. Також варто звернути увагу на площу листової поверхні. На контролі 32,3 /га, при внесені бору – 33,5/га.

Важливо розуміти, що винос бору з зерном та соломою у сої приблизно дорівнює тій кількості елементу, яка на полі залишається з пожнивними рештками. Бор відносять до агрохімічно середньоактивних елементів. У зв’язку з цим, внесення борних добрив не повинно носити регулярно характеру, а має виступати адекватною реакцією на нестачу елементу для вирощування конкретної культури у кожен конкретний сезон.

Інститут живлення рослин – Институт питания растений